Цюй Юань – основоположник китайської стародавньої авторської поезії. Історичні умови формування творчої індивідуальності автора як поета епохи Східного Чжоу. Проблематика, поетична фантазія, дивовижні образи, яскравість і багатство мови поеми "Лісао".
Аннотация к работе
Цюй Юань - творець неповторних шедеврів китайської стародавньої поезії, який чарує читача своїми дивовижними образами, яскравістю і багатством мови і надзвичайною поетичною фантазією. Цюй Юань вважається основоположником авторської поезії в Китаї. Адже поринувши в наше минуле, в період життя і творчості Цюй Юаня, ми зможемо відкрити для себе чарівний світ Стародавнього Китаю, познайомитись з традиціями та побутом даної епохи. Цюй Юань увібрав в себе культуру та розвиток китайського народу в своїх роботах. Творчість Цюй Юаня розглядалась в основному китайськими та деякими російськими вченими.Основоположником вчення був Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) який вважав вічним порядок встановлений Небом, закликав шанувати традиції в сімї і державі, ставлячи на перше місце виховання людини. Наприкінці V ст. до н.е. політичний розгардіяш у Китаї посилився: царство Цзінь розпалося на три самостійні держави (Чжао, Вей та Хань) - і на роль гегемона претендували вже сім царств: чотири центральні (Чжао, Вей, Хань та Ці) і три периферійні (Янь, Чу та наймолодше Цінь). Царство Цінь, яке мало великі поклади залізної руди, було розташоване на північному заході країни, в басейні ріки Вей. Обширне царство Чу з етнічно неоднорідним населенням знаходилося на півдні країни, в сусідстві з вєтнамськими державами; царство Ці, яке задавало тон у культурному житті Китаю (саме в ньому виникла академія Цзіся - перший китайський вищий навчальний заклад) - на сході країни; царство Чжао - західніше від завороту ріки Хуанхе; царство Вей - у центральній частині басейну цієї ріки; царство Янь - на південному сході Китаю, а найслабкіше й найбідніше царство Хань лежало в гірській місцевості біля річки Хуанхе й перебувало в оточенні ворогів-сусідів, тому мусило раз у раз переносити свою столицю. На початку VI ст. до н.е. в царстві Лу було введено земельний податок, невдовзі це було зроблено й в інших царствах.Перший китайський історик Сима Цянь (II-I століття до нашої ери), описавши у своїх «Історичних записках» біографію поета (досить неповну, без вказівки точних дат народження й смерті), повідомляє, що Цюй Юань походив із знатного роду, мав велику ерудицію, був митецьким оратором. Приблизно в 313 році до нашої ери Цюй Юань, був осоромлений своїми політичними супротивниками - таємними агентами ціньского князя,-був вилучений з відповідального поста при дворі. Твори Цюй Юаня багаторазово перекладалися на російську мову, в тому числі і Ганною Ахматової; їй належить переклад «Плачу по Цюй Юаню», написаний Цзя І. Як відзначає професор Го Мо-Жо, один із самих авторитетних дослідників творчості Цюй Юаню, поет писав розмовною мовою свого часу, його вірші читалися й співалися в народі. Народність поезії Цюй Юаня укладається як у тому, що його вірші по своєму втримуванню були близькі народу, виражали його інтереси, так і в тому, що його вірші мали нову форму, були зрозумілі народу.В ті роки Китай представляв собою арену боротьби окремих царств за переважання і владарювання. Ріст великої земельної власності, розвиток торгівлі і грошового колообігу, виникнення великих міст супроводжувалось значними змінами в класовій структурі китайського суспільства. В результаті боротьби десятків різноманітних філософських і суспільно-політичних шкіл виділяється три основні напрямки: конфуціанство, яке почало проповідь своєї етико-політичної теорії, в основу якої було покладено принцип «гуманності»; даосизм з його «недіяльністю» і модизм, який став на чолі принципу «всезагального кохання». В цю епоху достатньо яскраве вираження отримали політичні течії, які направлені проти несправедливих війн і жорстоких міжусобиць, які вимагали «поваги мудрих», «прийшовши до влади доброчесних осіб», які боролися за ліквідацію громадсько-родових традицій і за обєднання всього Китаю.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ В СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ
1.1 Історичні умови формування творчої індивідуальності автора
1.2 Розвиток поезії в Стародавньому Китаю(період життя Цюй Юаня)
2. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЦЮЙ ЮАНЯ
2.1 Біографія
2.2 Проблематика творчості Цюй Юаня
2.3 Характеристика поеми «Лісао»
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
Вывод
Отже, я хочу сказати, що Цюй Юань жив в переломну епоху. Це був тяжкий і повний протиріч період в історії та культурі Китаю. В ті роки Китай представляв собою арену боротьби окремих царств за переважання і владарювання. Цей період в історії Китаю (V-III ст. До н.е.) відомий як епоха «Воюючих князівств».
Протягом цієї епохи відбувались зміни в усіх областях матеріального і духовного життя китайського народу. Це був період злету в розвитку продуктивних сил країни, економічного прогресу Китаю.
Ріст великої земельної власності, розвиток торгівлі і грошового колообігу, виникнення великих міст супроводжувалось значними змінами в класовій структурі китайського суспільства.
Відбуваються глибокі зміни в ідеології. Цей період в житті Китаю представляє блискучий етап в розвитку філософських і суспільно-політичних учінь. В результаті боротьби десятків різноманітних філософських і суспільно-політичних шкіл виділяється три основні напрямки: конфуціанство, яке почало проповідь своєї етико-політичної теорії, в основу якої було покладено принцип «гуманності»; даосизм з його «недіяльністю» і модизм, який став на чолі принципу «всезагального кохання». Ці три напрямки призвели до глибокого перевороту в філософській думці Стародавнього Китаю.
В цю епоху достатньо яскраве вираження отримали політичні течії, які направлені проти несправедливих війн і жорстоких міжусобиць, які вимагали «поваги мудрих», «прийшовши до влади доброчесних осіб», які боролися за ліквідацію громадсько-родових традицій і за обєднання всього Китаю.
Епоха Цюй Юаня характеризується загостренням політичної боротьби антагоністичних класів і посиленням жорстоких війн між «Воюючими царствами»
Старокитайську літературу, хронологічними рамками якої є XII ст. до н. е.- III ст. н. е., вперше класифікував Бань Гу. У складеному ним переліку літературних творів перше місце посідають конфуціанські канони: "Книга перемін", "Книга історії", "Книга пісень", "Книга ритуалу", "Весна й осінь", "Бесіди й судження" та ін. З цих книг найбільше літературне значення має "Книга пісень", до якої Конфуцій відібрав 305 з більш ніж трьох тисяч памяток народної пісенної творчості чжоусців. У ній подана найдавніша лірична поезія китайців - любовна, побутова, обрядова, громадянська, епічна, історична. У своїх піснях китайці розповідали про стародавні шлюбні обряди, про сумну долю залишених жінок, про жахливу традицію людського жертвоприношення, про воєнні походи, про сите, але неспокійне життя чиновників тощо.
Китайська поезія розвивалася у двох основних жанрах: піснях-гєші та поемах-Фу. Складені поеми-Фу складались з римованої прози та являли собою щось середнє між поетичним і прозовим жанрами. Творцями цього оригінального літературного жанру були Цюй Юань, Сун Юй та інші поети перед ціньської доби. Цюй Юань, ліриці якого притаманні витонченість та щирість почуттів, народився у IV ст. до н.е. в царстві Чу. Він закликав сусідні царства обєднатися проти агресивного Цінь, проте невдовзі став жертвою інтриги, позбувся всіх своїх чинів та посад і, зрештою, опинився у вигнанні. Гіркоту самітності, тугу за батьківщиною Цюй Юань передав у своїй оді "Сум відлученого".
Цюй Юань - поет світового значення, відомий в історії китайської літератури насамперед як великий поет-патріот, який висловив у поемі "Лісао" ("Скорбота вигнанця") і інших творах гіркоту за долю Вітчизни і одночасно новий світогляд, в якому переживання особистого життя набувають суспільного змісту. Цюй Юань вважається засновником напрямку індивідуальної, авторської поезії Китаю. "Небесні візерунки" являється відомою поемою Цюй Юаня, в якій автор задає небу 172 запитання. Зміст запитань стосується таких сфер, як астрономія, географія, філософія, література тощо. Все це відображає сумніви поету з приводу традиційних поглядів і прагнення досягти істини. Крім цього, Цюй Юань написав відомий цикл «Девять наспівувань", який був створений на основі церемоніальних пісень для жертвопринесення.
Цюй Юань - творець незрівнянних шедеврів китайської стародавньої поезії, яка чарує своїми чудовими образами, глибиною мови і виключною поетичною фантазією. У творчості Цюй Юаня присутні такі літературні прийоми, як метафора і уособлення. Коли читаєш його поезію, можна не лише відчути красу його поетичних образів, але і високу духовну чистоту поета, його глибоку любов до Батьківщини. Таким чином, до наших часів Цюй Юань вважається кращим поетом Стародавнього Китаю.
Список литературы
1. Гроссман Ю.М., Лісовий І.А. Історія стародавнього світу. Практикум. Львів, 2005. - 532 с.
2. Лисевич И.С. Древнекитайская поэзия и народная песня.-М., 1969
3. Лисевич И.С. Литературная мысль Китая / М.: Наука, 1979. - 126 с.
4. Лирическая поэзия Древнего Востока / Пер. И.М. Дьяконова. Москва, 2001. - 361 с.
5. Кравцова М.Е. Поэзия Древнего Китая. Опыт культурологического анализа. Антология художественных переводов.-СПБ, 1994
6. Сорокин В., Эйдлин Л. Китайская литература. Краткий очерк.- М., 1962
7. Федоренко Н.Т. Древние памятники китайской литератури.- М., 1978
8. Федоренко Н.Т. Цюй Юань. Истоки и проблемы творчества.- М., 1986
9. Фэн Ю-лань. Краткая история китайской философии. СПБ., «Евразия», 1998 - 129 с.
10. Цюй Юань Лисао.- Спб, 2000
11. Энциклопедия нового Китая. М., «Прогресс», 1989. - 411 с.