Г. Лессінг - письменник, критик, теоретик реалізму в літературі і мистецтві; біографія. Риси гуманістичної німецької культури в творах драматурга. Філософська естетика театру Лессінга; соціально-моральні проблеми трагедій "Емілія Галотті", "Натан Мудрий".
Аннотация к работе
Видатний письменник, критик, теоретик реалізму в літературі і мистецтві, безстрашний борець проти політичної і церковної реакції свого часу, яльність Лессінга відноситься до другої половини XVIII століття. У той час як Англія та Франція в період XVI-XVII століть створили власну національну літературу, література німецької знаті і бюргерства була відірвана від народу, від національних традицій. Лише в романі Гріммельсгаузена "Пригоди Симпліциссимуса" (1668) у високо оцінених Лессінгом епіграмах поета-сатирика Лотау (1604-1655) та в деяких інших надбаннях того часу було правдиво відображено страждання, що їх переживали протягом XVII століття народні маси Німеччини. Лессінг-старший викликав сина додому і дозволив повернутися до Лейпцигу тільки за умови відмови від театру; єдиною поступкою, на яку погодився батько, був дозвіл перейти на медичний факультет. Протягом цього часу Лессінг створив два твори, що мали вагоме значення для розвитку німецької національної літератури, трактат "Лаокоон, або ІІРО межі малярства та поезії" (опублікований 1765 року) і драму "Мінна фон Барнхельм, або "Солдатське щастя".
Список литературы
У Лессінга багато взяли для своєї естетики Кант, зокрема про роль уяви; ранні романтики - про роль внутрішнього, духовного руху; «веймарські класики» - про духовну повноту існування людини як повернення до природи, але на новому вищому рівні; і всі разом - про те, що людина має реалізувати своє високе життєве призначення, яке закладене в самій людині.
Соціально-моральні проблеми філософської трагедії «Натан Мудрий»
Останньою пєсою Лессінга стало трагедія «Натан Мудрий» (1779). На відміну від усіх попередніх творів, ця драматична поема написана білим віршем. Дія твору відбувалася наприкінці XII століття в Єрусалимі, в епоху хрестових походів. В основу твору покладена думка про те, що фундаментом будь-якої релігії було моральне почуття, а догматичний зміст мав плинний характер і жодною мірою не свідчив про вищість однієї релігії над іншою.
Три головні герої - арабський султан Аладін, багатий єрусалимський купець єврей Натан і християнський лицар - храмовник (член середньовічного лицарського ордену тамплієрів), котрий прибув до Єрусалиму з військами хрестоносців, - належали до трьох різних націй і релігій. За ходом розвитку драми Лессінг змусив своїх героїв забути упередження, які вони поділяли, усвідомити братерство, що поєднувало людей.
У центрі твору - трагічний образ Натана Мудрого, глибини особистості якого розкривалися у міркуваннях та вчинках. Після єврейського погрому загинула вся його родина (дружина і семеро дітей). Він три дні і три ночі лежав у поросі і попелі та віднині клявся нещадно мстити всім християнам без винятку.
Але потім до Натана повернувся розум. І коли йому принесли християнську дівчинку Леху, він удочерив її і виховав не згідно з єврейськими переконаннями, а в дусі діяльної любові, яку він сам має у своїй душі.
Моральна висота людини - у прояві діяльної любові, вищості загальнолюдської моралі над штучними догмами. Ці думки були дорогими Лессінгу. Не випадково в одному з нарисів драми він записав: «спосіб мислення Натана ... завжди був моїм способом мислення».