Дослідження невідомого сюжету із біографії православного єпископа Нестора, що пов"язаний із репресіями проти нього 1936 р. З"ясування перебігу слідства та результатів розслідування. Аналіз позиції свідків у справі, витяги із характеристик і довідок.
Аннотация к работе
Показано позицію свідків у справі, наведено витяги із характеристик і довідок. 23 жовтня 1945 р. на Мукачівсько-Ужгородську кафедру було призначено єпископа Нестора (Сидорука) [5, арк. Через три роки в Москві було видано перший том листування патріарха Олексія І із Радою у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР. В документі зазначалося, що внаслідок розгляду матеріалів по звинуваченню у злочинах, передбачених статтями 54-11 та 16-54-8 Кримінального кодексу УРСР, які виражалися в тому, що названий громадянин був членом фашистської терористичної організації, яка мала на меті озброєний виступ проти СРСР та здійснення терористичних актів проти «вождів Партії та Уряду», «Сидорук Г. М. є соціально небезпечним, і його перебування на волі може відбитися на ході слідства». Розуміючи, що завершити слідство у відведені строки не вдається, помічник начальника 3-го відділу ТПВ Харківського обласного управління НКВС, молодший лейтенант держбезпеки Замков видав постанову, згідно з якою термін слідства було продовжено до 13 травня 1936 р. У мотиваційній частині документа зазначалося, що слідством встановлено належність Георгія та Сергія Сидоруків до контрреволюційної організації на чолі з О.