Жанрово-тематична парадигма паломницької прози в китайській та європейських літературах XVI–XVIII ст. - Автореферат

До множини таких мотивів належить і мотив паломництва в західних (англійська, українська) та східних (китайська) літературах XVI - поч. Найбільше відомостей маємо про взаємини паломництва й літератури у Середні віки в різних країнах, коли саме явище розглядалося як значна духовна звитяга. роль паломництва у структурі духовного життя послаблюється, як і його відображення в літературі, чим пояснюється зменшення дослідницького інтересу й певна недооцінка цього явища в історії культури й літературознавстві. Слід зауважити, що написані в означений період твори про паломництво раніше практично не розглядалися в літературознавстві як паломницькі (хоча поетологічні особливості цих текстів вивчалися, причому деяких - досить ґрунтовно), вони не повязувалися з дискурсом паломництва. Для розвязання проблеми, були визначені такі завдання: 1) довести невипадковість появи мотиву паломництва в цей час у зазначених реґіонах; 2) виокремити аспекти, які розглядалися різними авторами у межах мотиву паломництва; 3) виявити типологічні відповідності й розбіжності в інтерпретації мотиву паломництва в китайській та європейських літературах; 4) зясувати художні засоби реалізації мотиву; 5) виявити звязок між новаторством у трактуванні мотиву і новаторством у використанні художніх засобів для його адекватного втілення. паломницький проза жанровийУ першому розділі - “Паломництво як явище - компаративний підхід” - розглянуто формування явища паломництва (зокрема окреслено його розуміння у західних та східних релігійних традиціях) і дискурсу про нього. У другому підрозділі “Паломництва в різних релігіях” основну увагу зосереджено на виявленні та порівнянні конкретних особливостей паломництва в різних світових релігіях. Якщо паломництво є шляхом переживання небуденного досвіду, який розкриває нові знання про світ і людину, то воно завжди буде викликати зрушення в інформаційному просторі людини-паломника, що призводитиме до осмислення і переосмислення дійсності. У другому розділі - “Паломництво як шлях відкриття” - розглянуто твори про реальні чи легендарні паломництва, через які відбувалося знайомство з новим географічним простором, або з новим поглядом на вже відомі місця. Жанр англійського твору сам автор визначає як “історію”, однак у дослідженні зауважується, що твір має також риси довідника і трактату.Отже, в процесі дослідження теми було здійснено порівняльний аналіз паломницьких творів китайської та європейських літератур XVI-XVIIICT., в яких відбулася повна або часткова трансформація жанру ходінь в мотив паломництва і, таким чином, здійснився перехід від “літератури факту” до “літератури вимислу” або склалися передумови до нього. Було зясовано, що зазначений період, в плані розвитку літератури, характеризувався в різних регіонах спільними тенденціями, а саме - виходом за межі жанрового канону, увагою до внутрішнього світу людини й пошуками шляхів його опосередкованого представлення, посиленням причинно-наслідкових звязків у хронотопі та усвідомленням авторської позиції. Для визначення цих спільних тенденцій в дисертації було запропоновано власну класифікацію паломницьких творів за проблематикою - евристичною, сотеріологічною та аксіологічною, - і встановлено звязок між кожним комплексом проблем та поетологічними змінами, що виникли в результаті художнього втілення цього комплексу. В процесі дослідження паломницьких творів XVI - XVIII ст. зясувалося, що можливостей канонічних жанрів було вже недостатньо для обробки нової інформації, яка осмислювалася в межах теми паломництва, тому виникла потреба вийти за межі канону чи то шляхом комбінування різних жанрів (твори сотеріологічної проблематики), чи то через розширення меж одного з них завдяки залученню нетрадиційного матеріалу (твори евристичної та аксіологічної проблематики). Крім зазначених концепцій внутрішнього світу, стрижневих для паломницьких творів нового типу, в процесі дослідження було розглянуто й наявні у творах окремі настанови в поведінці людини, характерні для досліджуваного періоду: настанова верифікувати знання (зокрема, й релігійні) на практиці та настанова на беззастережне використання чи, навпаки, на збереження природних ресурсів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Отже, в процесі дослідження теми було здійснено порівняльний аналіз паломницьких творів китайської та європейських літератур XVI-XVIIICT., в яких відбулася повна або часткова трансформація жанру ходінь в мотив паломництва і, таким чином, здійснився перехід від “літератури факту” до “літератури вимислу” або склалися передумови до нього. Було зясовано, що зазначений період, в плані розвитку літератури, характеризувався в різних регіонах спільними тенденціями, а саме - виходом за межі жанрового канону, увагою до внутрішнього світу людини й пошуками шляхів його опосередкованого представлення, посиленням причинно-наслідкових звязків у хронотопі та усвідомленням авторської позиції.

Для визначення цих спільних тенденцій в дисертації було запропоновано власну класифікацію паломницьких творів за проблематикою - евристичною, сотеріологічною та аксіологічною, - і встановлено звязок між кожним комплексом проблем та поетологічними змінами, що виникли в результаті художнього втілення цього комплексу.

Порівняльний аналіз цих поетологічних змін у віддалених літературах, в свою чергу, дає змогу констатувати в дисертації окреслені вище спільні тенденції в розвитку віддалених літератур: По-перше, це - трансформація жанрових систем. Найчутливішим до інформаційних змін завжди є жанр, який відразу ж реагує на нові шляхи обробки інформації. В процесі дослідження паломницьких творів XVI - XVIII ст. зясувалося, що можливостей канонічних жанрів було вже недостатньо для обробки нової інформації, яка осмислювалася в межах теми паломництва, тому виникла потреба вийти за межі канону чи то шляхом комбінування різних жанрів (твори сотеріологічної проблематики), чи то через розширення меж одного з них завдяки залученню нетрадиційного матеріалу (твори евристичної та аксіологічної проблематики). У звязку із складністю жанрової природи досліджуваних творів, у дисертації наголошується на необхідності змінити підхід до вивчення таких жанрів: замість намагань дати остаточне визначення, варто ретельніше дослідити всі складові цих жанрів. Саме такий підхід і було застосовано в дослідженні.

По-друге, це - зміщення уваги авторів художніх творів до внутрішнього світу людини. У дисертації констатується, що нова концепція людини, яка засновувалася на дослідженні її внутрішнього світу, вимагала вдаватися радше до способів опосередкованого вираження, ніж безпосереднього зображення, що змушувало авторів використовувати алегорії та символи. У дослідженні також було вперше зроблено спробу реконструкції різних концепцій внутрішнього світу людини. Це - “концепція маятника” для європейця передновочасної доби і “концепція колообігу пяти елементів” для китайця епохи Мін. Окреслені концепції дають змогу дисертанту вступити в полеміку щодо психологізації паломницьких творів сотеріологічної проблематики: у дисертації зауважується, що говорити про психологізацію такої прози ще зарано, оскільки авторів радше цікавили універсальні і статичні елементи будови внутрішнього світу, ніж психологічний розвиток окремих особистостей. Крім зазначених концепцій внутрішнього світу, стрижневих для паломницьких творів нового типу, в процесі дослідження було розглянуто й наявні у творах окремі настанови в поведінці людини, характерні для досліджуваного періоду: настанова верифікувати знання (зокрема, й релігійні) на практиці та настанова на беззастережне використання чи, навпаки, на збереження природних ресурсів.

По-третє, це - подібні у віддалених літературах зрушення на рівні хронотопу. У дослідженні демонструється, що час і простір паломницьких творів XVI-XVIII ст. формували нову систему координат для пізнання світу і людини в ньому. Ця нова система координат була орієнтована на віднайдення причинно-наслідкових звязків між станами внутрішнього й зовнішнього світу і водночас покликана надати читачеві змогу вписати власний досвід у запропоновану художню реальність. На особливу увагу дослідника при цьому заслуговує той факт, що важливим обєктом пізнання чи не вперше ставав соціум. Відтак, час і простір паломницьких творів відчутно соціалізувалися.

По-четверте, це - подібні зміни в наративній площині, які стосувалися переосмислення ролі автора у творі. У дослідженні поглиблюється висловлена раніше теза про те, що авторське усвідомлення власної ролі у творі увиразнюється, і, як наслідок, позиція автора стає більш окресленою. Ця теза підтверджується шляхом здійснення (вперше щодо досліджуваних творів) порівняльного аналізу типів нарацій різних творів. Зясовується, що попри використання цілком різних типів нарацій, автори все ж завжди чітко заявляли про свою позицію.

Отже, спільність проблематики і подібність поетологічних змін дає змогу стверджувати, що літературний розвиток Китаю і Європи XVI-XVIII ст. виявляє типологічно подібний характер, причому передумовою типологічних сходжень зовсім не обовязково був рівень економічного розвитку регіонів. Зроблений висновок, з одного боку, підтверджує тезу про те, що типологічні сходження у віддалених літературах радше зумовлюються універсальними шляхами розвитку мислення, а з іншого - вимагає поглибленого вивчення загальнокультурної ситуації в зазначених регіонах з метою зясувати, наскільки епоха Мін в Китаї є типологічно подібною до доби бароко в Європі.

Результати дослідження свідчать також про необхідність подальшого ретельного вивчення паломницької прози: як в синхронічному плані - вивчення поетологічних відкриттів, зроблених авторами паломницьких творів у різних літературах передновочасної доби, зокрема й тих, що не були залучені до опрацювання, так і в діахронічному плані - зіставлення цих відкриттів з особливостями новочасної поетологічної системи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

Кірносова Н. Романи “Мандрівка на Захід” У Чен-еня та “Шлях паломника” Джона Баньяна // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: Літературознавчі студії. - Вип. 4. - К., 2002. - С. 260-268 (0,25 др. арк.)

Кірносова Н. Паломницька проза у контексті перегляду традицій // Східний Світ. - 2003. - № 1. - С. 133-141 (0,7 др. арк.)

Кірносова Н. Жанрові і стильові особливості паломницької прози в англійській та китайській літературах (порівняльна характеристика) // Наукові записки Києво-Могилянської академії. Гуманітарні науки. - Т.22. - Ч.1. - К., 2003. - С. 3-7 (0,5 др. арк.)

Йоу-цзі (“Мандрівні нотатки”). Пер. з кит. Кірносова Н. А. // Вісник “ORIENTALIS” Київського міжнародного університету. - Вип.1. - К., 2004. - С. 500-506.

Кірносова Н. До проблеми генези китайського роману (на прикладі роману У Чен-еня “Мандрівка на Захід”) // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права. Серія: Літературознавчі студії. - К., 2001. - С. 28-33 (0,25 др. арк.)

Кирносова Н. Путешествие к истокам // Культурное пространство путешествий. Тезисы форума. 8-10 апреля 2003г. - СПБ.: изд-во СПБГУ. - 2003. - С.273-275 (0,2 др. арк.)