Жанрова поетика М. Сидельникова в аспекті взаємозв’язку слова та музики - Автореферат

Сидельникова зумовлене посиленням наукового інтересу до тих явищ у мистецтві, в яких можна "віднайти нескінченну кількість взаємовідношень" (У. Загалом композитор прагнув осягнути широкий світ літератури, історії, філософії, захоплювався грою словами, був схильний до афористичних висловлювань. Однак робота композитора зі словом передбачає також урахування взаємодії самостійних жанрових систем літератури й музики, що дозволило розширити звичні ракурси вивчення проблеми та вийти на рівень усвідомлення жанрової поетики композитора як сукупності художніх принципів, що зумовлюють неповторність музичного твору через вплив загальних закономірностей жанроутворення. Вона відповідає темі № 187 "Українська музична культура і світ: від бароко до постмодернізму", що розробляється на кафедрі хореографії, образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури Сумського державного педагогічного університету ім. Предмет дослідження складає жанрова поетика композитора в аспекті взаємодії слова та музики.Сидельникова як обєкт музикознавчого дослідження" складається з трьох підрозділів, у яких пропонується огляд літератури, повязаної з творчістю М. Сидельникова, висвітлюється стан дослідження жанрового простору композитора, формуються підходи до вивчення жанрової поетики, розглядаються основні теоретичні поняття. Сидельникова зі словом, дослідники спостерігають реалізацію принців деталізації поетичного тексту музикою або узагальненого його трактування (Г. Сидельникова: за сорок років було створено лише пять музичних опусів без вербального компонента (три камерні сонати й дві фуги для фортепіано), решта (шість симфоній, камерно-інструментальні твори, хорові та вокальні цикли, опери, балет) так чи інакше повязані зі словом. Жанрова поетика не виключає вивчення всіх аспектів поетики жанру, але перш за все повязана з виявленням принципу, який диктує вибір жанру, тенденцію до поєднання жанрових видів, і саме через визначення загальних закономірностей усвідомлює індивідуальну неповторність твору, митця або напрямку.Уточнюється поняття жанрової поетики як сукупності художніх принципів, що обумовлюють неповторність музичного твору через вплив загальних закономірностей жанроутворення. Дослідження процесів становлення та стабілізації жанрової поетики дозволило виявити основну властивість, характерну творчості М. Сидельникова. Композитор реалізує свій задум на основі вибору окремих, на перший погляд, випадкових елементів з жанрового простору художньої культури, зокрема літератури і музики, щоб створити ефект парадоксальності. Сидельникова виникає в умовах конкуренції жанрових множин, і лише через непередбачені традицією норми новостворені жанрові поєднання здаються неможливими та незвичними. Цю ідею композитор реалізує через символ лабіринту, що дозволяє представити жанровий парадокс у різних його проявах: "лабіринту мисливців" ("Російські казки"), "лабіринту-ініціації" ("Таємні розмови", "У країні осоки й незабудок"), "критського лабіринту" ("Лабіринти").

2. Основний зміст роботи

У дисертаційному дослідженні вивчається жанровий простір творчості М. Сидельникова. Уточнюється поняття жанрової поетики як сукупності художніх принципів, що обумовлюють неповторність музичного твору через вплив загальних закономірностей жанроутворення. У роботі зроблено наступні висновки: 1. Дослідження процесів становлення та стабілізації жанрової поетики дозволило виявити основну властивість, характерну творчості М. Сидельникова. У даній роботі це явище пропонується називати жанровим парадоксом. Композитор реалізує свій задум на основі вибору окремих, на перший погляд, випадкових елементів з жанрового простору художньої культури, зокрема літератури і музики, щоб створити ефект парадоксальності. Жанровий парадокс творів М. Сидельникова виникає в умовах конкуренції жанрових множин, і лише через непередбачені традицією норми новостворені жанрові поєднання здаються неможливими та незвичними.

2. Художня реалізація основного жанрового принципу зумовлена естетико-світоглядною позицією М. Сидельникова, направленою на збагнення універсального. Цю ідею композитор реалізує через символ лабіринту, що дозволяє представити жанровий парадокс у різних його проявах: "лабіринту мисливців" ("Російські казки"), "лабіринту-ініціації" ("Таємні розмови", "У країні осоки й незабудок"), "критського лабіринту" ("Лабіринти").

3. Будь-який мовний вислів усвідомлюється композитором як елемент жанрової множини (казки, роману, "сократичних діалогів", поетичних молитов). У творах композитора обєднання літературних і музичних жанрів відкриває нову несподівану смислову перспективу і є непередбачуваним відповідно до отриманого результату, тому й потрапляє в область дії жанрового парадоксу.

4. Жанрові експерименти М. Сидельникова, повязані зі сміливими жанровими змішуваннями, достатньо повно сприяють реалізації його авторської індивідуальності та розширюють сучасний жанровий простір оригінальними й незвичними жанроутвореннями. Вдаючись до ефекту парадокса, М. Сидельников знаходить у літературних та музичних жанрах їх невикористаний арсенал. Саме реалізація такого жанрового потенціалу стає змістом жанрового експерименту композитора.

5. Результатом композиторської роботи стають нові жанроутворення, у яких жанрові елементи не складають базисний жанр, як в умовах синтезу, а нагадують, на перший погляд, "хаос жанрів". При цьому твори М. Сидельникова не увійшли також і в коло таких понять, як "жанрова дифузія", "жанровий гібрид". Природа парадокса потенційно нескінченна, і уявний "жанровий хаос", створений М. Сидельниковим у жанровому просторі, приховує в собі можливості появи нескінченного числа нових жанроутворень. Парадоксальний елемент дає поштовх до появи нових розгалужень у жанровому просторі, стимулює процес самоорганізації жанру. Оскільки існує можливість зміни жанрових конфігурацій, нові жанроутворення можна віднести до дисипативного жанрового простору - взаємодії тут відбуваються в середовищі жанрових множин, а їх результат можна схарактеризувати як "множинність...але ми поки не знаємо, що вона спричиняє за собою, коли знайде субстантивний характер" (Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі).

1. Иванова М.А. Жанровая поэтика "Русских сказок" Н. Сидельникова (к вопросу изучения камерно-вокальной музыки) / М.А. Иванова // Мистецтво та освіта сьогодення: проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. / Харк. держ. ун-т мистецтв ім. І.П. Котляревського / ред. та упоряд. Л.І. Шубіна. - Х.: Кортес, 2006. - Вип. 18. - Х.: Кортес, 2006. - С. 283-291.

2. Иванова М.А. Жанровая природа "Сокровенных разговоров" Н. Сидельникова / М.А. Иванова // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. праць за заг. ред. академіка АПН України М.Б. Євтуха, уклад. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 32. - С. 54-59.

3. Иванова М.А. Сидельников: путь универсального постижения / Иванова М.А. // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії практики освіти: зб. наук. праць / ред. та упоряд. І.В. Цурканенко. - Харків: ХДМУ ім. І.П. Котляревського, 2007. - Вип. 19. - С. 103-116.

4. Иванова М.А. Жанровая природа позднего периода творчества Н. Сидельникова / М.А. Иванова // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії практики освіти: зб. наук. праць / ред. та упоряд. Л.В. Шаповалова. - Харків: ХДМУ ім. І.П. Котляревського, 2007. - Вип. 20. - С. 80-91.

5. Иванова М.А. Инструментальная сказка / М.А. Иванова // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії практики освіти: зб. наук. праць. / ред. та упоряд. Л.В. Русанова. - Харків: ХДМУ ім. І.П. Котляревського, 2008. - Вип. 21. - С. 70-79.

Размещено на .ru