Процес мистецького становлення С. Лема як фантаста та еволюція його письменницького дискурсу. Процеси дифузії та інтерференції жанрових канонів фантастики у творчості С. Лема. Жанрові особливості фантастичних творів письменника, семантика його текстів.
Аннотация к работе
Чільне місце у когорті інтелектуалів, завдяки творчим зусиллям яких відбувається перехід до складної, суперечливої, але значно реалістичнішої картини світу, беззаперечно належить видатному фантасту, футурологу і філософу Станіславу Лему (1921-2006). У цьому контексті важливим є не лише дослідити специфіку різножанрових літературних творів Станіслава Лема, а й наблизитись до джерел його творчості, що певною мірою повязані з українською землею. Окрему групу становлять твори гротескно-сатиричного забарвлення, позірно несерйозні, часто стилізовані у вигляді пародій на традиційні літературні форми (казка, щоденник, лицарський епос, філософська притча): «Зоряні щоденники» (1957), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Байки роботів» (1964), «Кіберіада» (1965), «Локальна візія» (1982), «Мир на Землі» (1987). Станіслав Лем - письменник, мислитель, футуролог, який створював «естелопедію» - енциклопедію майбутнього, писав рецензії на ненаписані книжки, розробляв сценарії контактів із позаземними цивілізаціями, потребує комплексного дослідження. Дослідження виконано на кафедрі полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до науково-дослідницької теми «Українсько-словянський мовно-літературний дискурс» в рамках комплексного дослідження «Розвиток і взаємодія мов та літератур в межах глобалізації» (06 БФ 044-01).«Дефінітивні проблеми жанрів фантастики» - проаналізовано визначення жанрових різновидів фантастики. Термін «наукова фантастика» (англійський аналог - science fiction) був уведений в обіг Х. Лем уважав, що така література володіє модальними висловлюваннями, якими не оперує наука і філософія, позаяк не існує ні гротескної фізики, ні фантастичної історії. Лема, антиутопія є не лише верифікацією наукової гіпотези у фантастиці, це твори, що демонструють страх і втрату спроб удосконалити суспільство. Лем, з часом не лише ускладнюються, а й збагачуються: наприклад, його твір з теорії літератури «Фантастика і футурологія» базувався на емпіриці; «Сума технологій» - становить своєрідну «скептичну футурологію»; «Діалоги» досліджують потенційні можливості розвитку кібернетики; есеї на різні теми («Біологія і цінності», «Патологія соціалізму»).