Жанр як предмет формотворення матеріалу та спосіб відображення теми журналістського твору. Інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри політичної журналістики. Проблема етичної відповідальності журналіста у політичній портретистиці.
Аннотация к работе
З тих пір, як Україна здобула незалежність і журналістика в корені змінила свої функції й завдання, не припиняється й дискусія про ознаки та взагалі існування жанрів. Адже сьогодні рідко можна зустріти традиційні жанри у чистому вигляді, в основному маємо змішання, дифузію жанрів, жанрові гібриди. Москаленко визначав жанр як предмет формотворення матеріалу і спосіб відображення теми. До критеріїв поділу журналістики на жанри відносять: • обєкт відображення; Важливий внесок у розвиток теорії жанрів зробили журналістикознавці А.Замітка - найоперативніший і найлаконічніший жанр, з допомогою якого повідомляється про обєктивно існуючі факти, події, явища соціального розвитку суспільства з метою пізнавального, політико-виховного впливу на аудиторію.Стаття - один із найпоширеніших аналітичних жанрів, у якому автор, ґрунтовно аналізуючи факти та явища життя, доносить до читача певну думку, ідею за допомогою низки аргументів.У політичній журналістиці найбільш розповсюдженими є жанри інтервю, статті, огляду, коментарю, звіту, замітки, рідше - репортаж, а також жанри, які не увійшли до попередньої класифікації, - портрет, прогноз. Іншими словами, репортаж - жанр, який дає наочне уявлення про події через безпосереднє сприйняття автора - очевидця або учасника події. Елементи репортажу: послідовний виклад подій; наочність - створення образної картини того, що відбувається, шляхом використання предметного опису деталей, наведення подробиць ситуації, відтворення вчинків й реплік діючих осіб; документальність - репортаж не терпить ані реконструкції, ані ретроспекції, ні тим більше творчої видумки; образна аналітичність - на питання, яким чином відбувалася подія, публіцист виступає як дослідник; емоційно забарвлений стиль викладу, який надає розповіді додаткової переконливості; активна роль особистості самого репортера, яка дозволяє не лише побачити подію очима оповідача, але й спонукає аудиторію до самостійної роботи уявлення. Репортеру, який спеціалізується на політиці, необхідно вміти викопувати факти, що не лежать на поверхні, знаходити потрібні джерела інформації, створювати мережу інформаторів, які надають необхідні факти. Унаслідок систематизації політичних портретів виділено такі їх типи: 1) портрет у друкованих ЗМІ (газети, журнали, альманахи тощо); 2) портрет на ТБ (вирізняється специфікою роботи ТБ; за текстовими характеристиками відповідає написаному, прозовому портрету, але доповнюється аудіовізуальним рядом); 3) політичний портрет у книговиданні (портрет-книга, збірка портретів, політичних нарисів та біографій тощо); 4) портрет в Інтернеті (персональні веб-сторінки політиків).