Виокремлення та дослідження основних суб’єктів жіночої персоносфери у прозових творах І. Андрича. Дослідження взаємодії жіночої та чоловічої персоносфер у прозовій творчості письменника. Автобіографічні мотиви у формуванні авторської інтерпретації жінки.
Аннотация к работе
Високий естетичний рівень, філософська глибина прози письменника, прагнення віднайти нові аспекти висвітлення традиційних, утім, завжди актуальних морально-естетичних проблем здобули не тільки загальнонаціональне, а й міжнародне визнання, що підтверджується присудженням Нобелівської премії у галузі літератури (1961). Історичний контекст та онтологічний простір, у які письменник вписує сюжети своїх творів, є для нього передусім можливістю для осягнення універсального виміру людської екзистенції, виразом прагнення віднайти тривалі морально-етичні цінності у сучасному світі. Тому саме жіночі персонажі та питання їх образності, типології і функціонування у специфічному художньому просторі - жіночій персоносфері - стали предметом наукових зацікавлень авторки дисертаційного дослідження. Під поняттям «жіноча персоносфера» розуміємо авторську концепцію художнього осягнення образу жінки, структурообразуючу функцію жіночих персонажів і різнорівневі інтерпретаційні можливості жіночих образів у прозі І. Андрича. Звернення до обраної теми обумовлено науковим інтересом до глибинної філософії письменника, яка ґрунтується на оригінальній екзистенціальній і творчій позиції та виражається в основних художніх складових поетики його творів.У першому розділі роботи - «Концептуальні засади картини світу Іво Андрича та її «жіночої проекції» - досліджуються концептуальні підвалини творчості письменника загалом та жіночої персоносфери зокрема. Зрозуміти «жіночу проекцію» картини світу автора «Мосту на Дрині» у відриві від інших світоглядних постулатів, які складають основу цієї картини, неможливо. Переважна більшість субєктів жіночої персоносфери Іво Андрича існує в просторі його творів у минулі часи, і це аж ніяк не випадковий збіг обставин, а одна з тих закономірностей, на яких, власне, і ґрунтується художній світ митця. Інтерес до минулого у його, з одного боку, історичному, а з іншого, - легендарно-міфологічному вимірі визначає всі інші складові андричівського погляду на життя, в тому числі - погляд митця на жінку, на її долю, на різноманітні прояви жіночого начала та його роль у житті окремої людини й людських спільнот. Однак, у створенні розгалуженої жіночої персоносфери автор не зупиняється лише на цьому, а розробляє ширшу проблематику жіночої долі, зумовленої різними суспільними та моральними чинниками, створюючи справжню галерею жіночих образів.У дисертаційному дослідженні приділено увагу циклу «жіночих» оповідань (під цим поняттям дисертантка розуміє твори, у яких жінка виступає головною героїнею). Тип реальної жінки, у свою чергу, має такі підтипи: жінка-красуня (образ, що не виділявся раніше у класифікаціях як тип, але стверджується нами як такий через власну домінанту, а саме - ідею краси), жінка-страдниця, жінка-мати, жінка-месниця, жінка-жертва, жінка-фатум, жінка Сходу/жінка «боснійського світу», жінка Заходу, жінка «нового часу»/емансипована жінка. У Третьому розділі дисертації - «Еволюція взаємодії жіночої та чоловічої персоносфер: від «потягу до жінки» до «відмови від жінки» - досліджено характер взаємодії сфер жіночих і чоловічих персонажів. Андрича містить оповідання, що є знаковим з погляду взаємодії двох персоносфер, що виражається у концептуальній парадигмі «чоловік - жінка», а у ній - ґрунтується на наскрізному мотиві «потягу чоловіка до жінки», що модифікується автором як «шлях до жінки». Якщо для Альфреда Норгеса жінка є уособленням найтіснішого звязку з дійсністю, а його внутрішньо-субєктивна реальність, хоч у ній і має місце «щастя від очікування жінки», є обранням свободи іншого порядку, яка не повязана з жодною жінкою, то для героя «Єлени, жінки, якої немає» жінка не має ніякого звязку з реальною дійсністю, вона, фактично, є ядром його внутрішньо-субєктивної реальності.