Висвітлення ролі чернецтва в маніфестаціях, зверненнях до державної влади, що мали за мету тиск на радянське керівництво для відновлення Української греко-католицької церкви. Дослідження процесу виходу Української греко-католицької церкви з підпілля.
Аннотация к работе
На 1989 г. к УГКЦ принадлежало десять женских монашеских общин, которые насчитывали более 300 монахинь, вступивших в эти сообщества после ликвидации монастырей советской властью в 1946 г. In 1989 to UGCC belonged ten female religious communities, which had more than 300 nuns, who joined the community after the dissolution of the monasteries by the Soviet authorities in 1946. Рух за легалізацію УГКЦ тривав понад 40 років, починаючи з 1946 р., коли церква "припинила своє існування" на неканонічному Львівському соборі шляхом "воззєднання" з Російською православною церквою (далі - РПЦ), а всі греко-католицькі єпископи на чолі з митрополитом Й. У заяві, зокрема, написано: "Ми, єпископи, священики, монахи, монахині і вірні Католицької Церкви в Україні", що нижче підписалися, заявляємо, що у зв’язку з перебудовою в СРСР і більш сприятливими умовами, що склалися, а також з ювілеєм 1000-ліття хрещення в У країні вважаємо за недоцільне перебувати в підпіллі..." [12]. Горбачовим, я, Мирослав Кардинал Любачівський, Верховний Архієпископ Львова для українців, Синод Української Католицької ієрархії та всі священики, ченці, черниці й вірні УКЦ в Україні та на поселеннях єднаються в молитві з Його Святістю в надії на краще майбутнє.