Засади раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкових відносин. Головні підходи оцінки ефективності використання продуктивності сільськогосподарських угідь. Модель структури посівних площ для господарств Полісся і Лісостепу.
Аннотация к работе
Іншими словами, від землі можна брати лише стільки, скільки вона дозволяє, не погіршуючи і не виснажуючи її грунтово-рослинного покриву та екосистем, тобто раціонально використовувати земельно-ресурсний потенціал. За умов реформування власності та формування ринкових відносин в Україні від раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу залежить структурна й екологічна збалансованість земельного фонду, цілеспрямованість його використання, відновлення родючості грунтів, функціонування ландшафтів, ефективність використання земельних угідь у сільському господарстві. Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання: - поглибити теоретико-методологічні засади раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкових відносин і зясувати сутність земельно-ресурсного потенціалу та його раціонального використання як еволюційно екологічної системи; Для узагальнення теоретико-методологічних основ раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу використовувався діалектичний метод та метод синтетичного аналізу; за допомогою методів наукової абстракції, синтезу та аналізу обгрунтовано визначення сутності раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу і систематизовано чинники, що впливають на його рівень у контексті удосконалення земельних відносин і реалізації земельної реформи; взаємозвязок усіх компонентів оцінки системи відтворювальних процесів земельно-ресурсного потенціалу було досліджено за допомогою поєднання логічного і порівняльного підходів, які відображають процес розвитку та становлення земельних відносин; застосування експерементального методу повязане з вивченням обстежених фахівцями земель Чернігівської області за якісним станом грунтового покриву і визначенням заподіяння відчутної шкоди земельно-ресурсному потенціалу. До основних результатів, одержаних особисто автором, і які характеризуються науковою новизною, належать, насамперед, такі: вперше: - обгрунтовано комплекс заходів, спрямованих на вирішення найважливіших проблем раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу при здійсненні земельної реформи в Чернігівській області: визначено напрями формування земельних відносин, підготовлено практичні рекомендації щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, додержання яких сприятиме підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь, забезпечить ефективне їх використання, постійне відтворення продуктивності і захист від деградації;У першому розділі „Теоретичні основи раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу” розглянуто теоретико-методологічні засади використання земельних ресурсів, визначено поняття “земельно-ресурсний потенціал” та “його раціональне використання”, розкрито проблеми створення нової системи володіння, користування і розпорядження землею, які виникли в ході реформування земельних відносин, розроблено методичні підходи оцінки економічної ефективності використання земельних угідь в сільськогосподарських підприємствах. У контексті наведених міркувань є всі підстави розглядати і „територію”, і „землю”, і „земельні ресурси” як складні системні утворення, що є певним чином упорядкованою множиною взаємоповязаних і взаємодіючих елементів, які утворюють певну єдність - “земельно-ресурсний потенціал”. Не ставлячи під сумнів, що власність є основою земельних відносин, їх поняття в дисертації подається як сегмент суспільних відносин, що виникають з приводу права власності, володіння і розпорядження землею при розподілі доходів, одержаних внаслідок її використання. У другому розділі “Еколого-економічний стан та ефективність використання земельно-ресурсного потенціалу” розглянуто екологічну ситуацію та економічний стан використання земельно-ресурсного потенціалу, здійснено аналіз агроекологічного стану грунтів, деградованості і забрудненості земель, визначено основні фактори, які обєктивно впливають на процес трансформації землекористувань в ході проведення земельної реформи, оцінено ефективність використання земель сільськогосподарського призначення. У третьому розділі “Основні напрями раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах земельної реформи” розглянуто вплив реформування на використання земельно-ресурсного потенціалу; приділено увагу екологічному забезпеченню рівноваги в природі; запропоновано основні напрями концентрації і модель структури посівних площ; обгрунтовано заходи дотримання економічно доцільних та екологічно безпечних меж при використанні земельно-ресурсного потенціалу.1.У дисертації наведено характерне узагальнення і нове вирішення наукових проблем щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу і зроблено такі висновки. На основі вивчення наукової літератури дано визначення поняття „земельно-ресурсного потенціалу”, яке характеризується сукупністю ресурсів земельної території, що визначають екологічні умови життя, розселення людей, використовуються для розміщення засобів виробництва і мають біологічну продуктивність для господарськ