Ліквідація монополії власності держави на землю в Україні. Взаємодія земельного і цивільного права. Основні категорії земельних ділянок. Предмет і принципи земельного права. Суб"єкти права власності на землю. Види користування земельними ділянками.
Аннотация к работе
Ліквідація монополії власності держави на землю в Україні, визнання земельних ділянок нерухомим майном та включення їх у сферу цивільно-правового обігу привели до істотної зміни змісту земельних відносин. При цьому землі вилучалися із цивільно-правового обігу, а угоди із земельними ділянками визнавалися недійсними на підставі ст.49 ЦК України, оскільки порушували право державної власності на землю. У сучасний період, в умовах різноманітності форм власності та користування землями, визнання земель нерухомим майном в теоретичних дослідженнях вчених у галузі цивільного права обґрунтовується пріоритет цієї галузі права при регулюванні земельних відносин, а земельному праву залишається та частина земельних відносин, яка може бути внесена в систему публічного права. Не можна не погодитися із М.В.Шульгою, який зазначив, що земельне право виходить з того, що земля передусім фактор екологічний (частина навколишнього природного середовища), і тому субєкти земельного права володіють не тільки правами, але й несуть відповідні екологічні обовязки: охороняти землю, раціонально та ефективно її використовувати, підвищувати родючість, не допускати погіршення екологічної обстановки, використовувати землі відповідно до їхнього цільового призначення та ін. У цивільному праві домінуюче значення має свобода волевиявлення субєктів цивільних правовідносин, а земельне право виходить із наявності у субєкта права власності на землю не тільки права, а й обовязку використовувати землю відповідно до її цільового призначення.У 2003 році громадянка П. що проживає у місті, звернулася до міської ради із заявою про безоплатну приватизацію 0,3 га земельної ділянки, якою вона користується протягом 15-ти років, отримавши у спадщину від своїх батьків житловий будинок. На прийомі працівник ради відмовив громадянці у безоплатній приватизації та рекомендував їй приватизувати земельну ділянку шляхом викупу. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Таким чином, нам потрібно звернутися до положень статті 119, у відповідності до якої громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
План
План
1. Теоретична частина
1.1 Земельне і цивільна право України: питання співвідношень і взаємодії
2. Практична частина
2.1 Задача 1
2.2 Задача 2
Список використаної літератури
1. Теоретична частина земельне право власність
1.1 Земельне і цивільне право України: питання співвідношень і взаємодії
Список литературы
1. Земельний кодекс України від 25жовтня 2001р. К.: Атіка, 2001.
2. Цивільний кодекс України від 16січня 2003р. К.: Атіка, 2003.
3. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли // Государство и право. 2001. №3. С.32-39.
4. Сыродоев Н.А. О соотношении земельного и гражданского законодательства // Государство и право. 2001. №4. С.28-35.
5. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: теории и тенденции развития. М., 1999. 127с.
6. Крассов О.И. Право частной собственности на землю. М.: Юристъ, 2000. 379с.
7. Титова Н.І. Землі як обєкт правового регулювання // Право України. 1998. №4. С.10-15.
8. Шульга Н.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. Харьков: Консум, 1998. 224с.
9. Земельне право / За ред. В.І.Семчика та П.Ф.Кулинича. К.: ІНЮРЕ, 2001. 424с.
10. Земельне право: Підручник / За ред. ПОГРІБНОГОО.О. та КАРАКАШАІ.І. К.: Істина, 2003. 448с.
11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В.Дзери та Н.С.Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 2002.
12. Цивільний кодекс України від 18липня 1963р. Ужгород: ІВА, 1998.
13. Общая теория советского земельного права. М.: Наука, 1983.
14. Петров В.В. Форма земельной собственности и предмет земельного права // Вестник Московского университета. Серия "Право", 1992. №5. С.30-32.
15. Конституція України. К.: Преса України, 1997. 80с.
16. Крассов О.И. Земельное право: Учебник. М.: Юристъ, 2000. 624с.
17. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Государство и право. 1996. №2.
18. Земельное право: Учебник для вузов / Отв. ред. С.А.Добролюбов. М.: Норма-М-Инфра, 1999. 400с.