Земельне питання в Чернігівській губернії (лютий 1917 – березень 1921 рр.) - Автореферат

Вивчення наукового доробку істориків засвідчує наявність у їх працях нахилу до глобалізації, що веде до використання конкретного матеріалу у вигляді ілюстративного, створює прецедент схематизації і розмивання регіональних особливостей в загальноісторичному процесі, нерідко обумовлюючи заздалегідь запрограмовані висновки. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми "Соціально-демографічні процеси в Україні у I-й половині XX ст.", яка досліджується на кафедрі історії словян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Метою дисертаційного дослідження є виявлення засобів, форм і методів розвязання земельного питання як головної соціальної вимоги селянства у 1917-1921 рр. Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлені основні завдання: - проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження; Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з лютого 1917 р. до березня 1921 р. Нижньою межею означеного періоду є повалення самодержавства, верхньою - прийняття ВУЦВК закону про заборону переділів земель. Методологія нашого дослідження передбачає аналіз впливу триєдиного комплексу чинників на розвиток розглядуваних подій та явищ: по-перше, природи краю з його кліматичними умовами, географічним розташуванням, особливістю ґрунтів тощо; по-друге, характеристики населення не лише за його демографічними та соціальними показниками, а й ментальними та психологічними особливостями; по-третє, зовнішні обставини, без яких регіональна розвідка втрачає органічний звязок із загальноісторичним процесом.Підтримуючи позицію більшовиків в аграрному питанні, він не приховував прорахунки у її практичній реалізації, які вели до втрати соціальної опори серед селянства. Партійні та радянські працівники, учасники революційних подій на Чернігівщині зосередили увагу в основному на політичних аспектах селянської боротьби за землю. Щербакова про те, що на Чернігівщині не було організованого більшовизму, а влада на місцях формувалась під тиском радикально настроєних мас. земельне питання чернігівська губернія Заідеологізована категоричність, властива названій праці, була підтримана іншими дослідженнями регіональних аграрних та соціальних проблем. Такі питання як засоби впливу на селянство різних політичних сил та партій, політична орієнтація різних верств села, методи селянської боротьби за землю в регіональному розрізі не були розглянуті.Новий прихід більшовиків до влади в губернії відбувався в умовах її повного економічного колапсу, внаслідок чого виникла загроза тотального голоду. В такому разі зясовується, що різке погіршення продовольчої проблеми було властиве суспільству при царському і Тимчасовому урядах, при Центральній Раді, гетьмані, і при більшовиках. На долю більшовицького уряду випала тяжка місія: проголошена державною політикою продрозкладка, спрямована на "зміцнення союзу робітників і селян", на місцях вилилася у безжалісні реквізиції, оскільки наявна кількість продовольства виявилася далекою від реальної оцінки становища. У 1919 р. керівництво більшовицької партії, усвідомлюючи, що отримати товарну продукцію з дрібних селянських господарств, які існували на рівні виживання, неможливо, намагалось перейти від гасел Декрету про землю до своєї стратегічної мети - усуспільнення галузі. Спроба відведення понад 40 % колишніх нетрудових земель радянським та колективним господарствам, а також концентрація в них наявного реманенту та тягла виявила нездоланну прірву між прагненнями більшовицької еліти та основної маси селянства, яке вимагало зрівняльного розподілу землі.Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків: · Проблема земельних перетворень на Чернігівщині у 1917-1921 рр. не була предметом спеціального дослідження. · Сільське господарство Чернігівщини напередодні повалення самодержавства знаходилось у глибокій кризі (аграрне перенаселення, зубожіння переважної частини селянства, поглиблення соціальної диференціації, низький рівень агрокультури, падіння товарності селянських господарств, потреба у ввозі зерна в губернію). Реальну обстановку було враховано лише більшовицько-есерівським Декретом "Про землю", який став превалюючим у землерозподільчих процесах у губернії. Спроби ігнорування соціально-економічних умов, що склалися в губернії, та настроїв переважної більшості населення, намагання опертися на іноземні війська приводили до селянського опору та, як наслідок, втрати влади. · В умовах знищених продуктивних сил, без допомоги держави сільському господарству (навпаки, держава витискувала з галузі засоби до виживання) утопічні комуністичні гасла та форми колективного землекористування (радгоспи, цукрові та спиртові заводи, колгоспи, комуни, різні товариства) не зустріли підтримки селянства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків: · Проблема земельних перетворень на Чернігівщині у 1917-1921 рр. не була предметом спеціального дослідження. Завдання, поставлені в дослідженні, не знайшли в науковій літературі висвітлення, адекватного історичній дійсності. Джерельна база роботи є достатньо репрезентативною для розвязання поставлених завдань.

· Сільське господарство Чернігівщини напередодні повалення самодержавства знаходилось у глибокій кризі (аграрне перенаселення, зубожіння переважної частини селянства, поглиблення соціальної диференціації, низький рівень агрокультури, падіння товарності селянських господарств, потреба у ввозі зерна в губернію). Складність аграрних протиріч свідчила і про те, що волюнтаристськими деклараціями про розподіл поміщицьких земель задовольнити вимоги селянства було неможливо.

· Теоретично вірні аграрні програми різних політичних партій та сил у 1917 р. в конкретно-історичних умовах, зокрема Чернігівщини, виявилися неприйнятними. Реальну обстановку було враховано лише більшовицько-есерівським Декретом "Про землю", який став превалюючим у землерозподільчих процесах у губернії.

· Як показав досвід 1917-1920 рр., здобути та утримати владу в країні з переважно селянським населенням можна було лише перетворивши цю верству на обєкт своєї соціальної опори. Спроби ігнорування соціально-економічних умов, що склалися в губернії, та настроїв переважної більшості населення, намагання опертися на іноземні війська приводили до селянського опору та, як наслідок, втрати влади.

· Зрівняльний розподіл землі, дозволений більшовиками всупереч власним ідеологічним переконанням, привів до ще більшої архаїзації соціально-економічних відносин на селі, що неминуче обєктивно суперечило модерністським вимогам часу. Однак проблему соціального розшарування селянства подібною політикою зняти не вдалося, насамперед із-за неможливості забезпечення бідноти інвентарем та робочою худобою.

· В умовах знищених продуктивних сил, без допомоги держави сільському господарству (навпаки, держава витискувала з галузі засоби до виживання) утопічні комуністичні гасла та форми колективного землекористування (радгоспи, цукрові та спиртові заводи, колгоспи, комуни, різні товариства) не зустріли підтримки селянства. Більш того, під впливом переважно антидержавницької правосвідомості, селянство зненавиділо і більшовицьку політику, і самих більшовиків. Але залишившись один на один з найсильнішими у боротьбі за владу, втративши можливість політичного флюгерства, селянство рушило під більшовицьким керівництвом у чітко зорієнтованому напрямку.

· Стратегічно аграрне питання залишалось відкритим, і партійне керівництво мусило шукати інших шляхів взаємодії з основною частиною населення, що привело до зміни тактики - впровадження нової економічної політики, після цього - до здійснення суцільної колективізації, а з нею до величезних випробувань і жертв.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Боротьба селян за розвязання земельного питання на Чернігівщині (1917 - весна 1918 року) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2005. - №701. - Історія. Вип.37. - С. 249-257.

2. З історії аграрних перетворень на Чернігівщині (кінець 1919-1920 рр.) // Сіверянський літопис. - 2005. - № 6. - С. 45-50.

3. Земельне питання в Чернігівській губернії за часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського (квітень - грудень 1918 р.) // Література та культура Полісся. Вип.29. Регіональна історія та культура в українському і східноєвропейському контексті. - Ніжин, 2005. - С. 152-159.

4. Селянське землеволодіння на Чернігівщині напередодні Лютневої революції 1917 р. // Український селянин: Зб. наук. праць. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2006. - Вип. 10. - С. 241-243.