Дослідження історії розвитку землеволодіння Київського Братського монастиря й колегіуму впродовж перших ста років їхнього існування. Аналіз способів та юридичних шляхів накопичення інституційної земельної власності, яка вплинула й на статус колегії.
Аннотация к работе
За текстом документа, місцерозташування подарованого двору локалізується доволі точно між подільськими топографічними реаліями того часу: на шляху «от ринку Днепрови», між дворами київського війта Василя Ходики Креницького (відомої в місті особи, власника багатьох дворів, комор і «пляців» на Подолі) та міщан Криштофа Золотаря й Петра Нечая (паралельні дворові Ходики); із третьої сторони двір Гальшки межував «від ринку - двір Соленка» і четверта його межа була «тилом у тин» двору «небожчика Федора Миткевича». Вірогідно, про Василівську церкву та її володіння згадував у своєму листі від 3 травня 1659 р. переяславський полковник Василь Дворецький: «В Киеве и его ґрунтах находящиеся в Киеве и за Киевом будучие и все, сюда принадлежащее, как то: недавно чрезъ тамошнихъ ксензовъ заложенное, а теперъ пустое село названное Мостыще надъ речкою Ирпинемъ, ґрунтъ ихъ увесь з борами и речкою Которемъ, з млинами всеми целыми и попаленными на речке Которе въ томъ же ґрунте будучими, зо всеми пожитками належачими, который то ґрунтъ отцамъ Братцкимъ належачий починается отъ той же речки Ирпеня, а кончается по озеро за селомъ Преваркою и за полями его въ полмиле въ бору ведле дороги Гостомской на Мостище идучое, будучого въ довжъ, а въ попререкъ - отъ Сирца речки просто черезъ боръ, отъ ґрунту церкви Василевское меское киевское, презъ того жъ Сагайдачного оуфундованное (тут і нижче курсив мій - Т.Л.), по речку Водицу въ поперекъ кончится, которая идетъ отъ Мощана ґрунту воеводсткого Выжгородского». З’ясувати цю суперечність якимось надавчим документом практично немає можливості, адже de facto це володіння опинилося у братському реєстрі вже після подій війни під проводом Б.Хмельницького: регест виявлених документів свідчить, що лише задніпровські Позняки було надано братству П.Могилою, а гіпотетичне надання А.Киселя, можливо, стосується лише «Киселівського» двору на Подолі. Которые всі вышреченные урадовые особы сполне з тыми жъ велебными законниками братскими отцем Рафаилом и отцем Парфениемъ напрод приишовши до пляцу прозываемого Кучинского, купленого за тисячу копъ у Катерины Кучинское, лежачого под горою Замковою на улици идучой от церкви Рождественское на рынок, з кождое стороны мірали оныи; а такъ тот пляцъ, з одное стороны через улочку, якая взялася з пробитое улицы на гору, противъ пляцов рождественскихъ ест аршиновъ Московскихъ двісті и десет до горы, з другое стороны от пляцу пна Григория Карповича бывшого полковника киевского не до самое горы (бо за пляцом пна Карповича еще далеи пляцъ заишолъ) аршиновъ сто осмънадцать и чверт. Мает в собе великости з трох толко сторонъ бо разомъ выдалъся, где зышлися до купы обадва узвозы з одное стороны черезъ новыи узвоз, противъ бани московское, почавши от рожка улицы до горы, где зышлися узвозы, аршинов триста ровъно, другая сторона з дворы мимо узвозъ старыи и мимо улочку до улицы, где тотъ пляцъ кончится, аршиновъ двісті и девятнадцат, а третею стороною черезъ улицу, противъ дворов Федора Золотара, Филипа Перепечая и Миколая Мазура, аршиновъ сто сорокъ и два.