Вивчення генезису земельної громади і вплив на цей процес аграрної політики більшовиків. Дослідження селянського землекористування в складі земельної громади. Вивчення процесу ліквідації земельної громади в ході згортання нової економічної політики.
Аннотация к работе
Створюються великі приватновласницькі господарства, де працюють наймані робітники, а селянство продовжує перебувати у глибокій кризі, розселянювання продовжується, що загрожує його остаточним зникненням. Селянські господарства, відщеплюючи від себе певні галузі або трудові операції і кооперуючи їх, перетворюються на цілком добровільних, економічно раціональних і вигідних для себе умовах на кооператив вертикального типу, де зберігається селянське господарство як самостійна виробнича одиниця (як то не сталося в колгоспах) і в той же час використовуються переваги великого кооперативного обєднання. Природною формою такого вертикального кооперативу була земельна громада, що діяла в українському доколгоспному селі в перші роки радянської влади, а потім була знищена більшовиками в ході примусової суцільної колективізації селянських господарств. Хронологічні рамки дослідження - 1917-1930 рр. Нижня межа визначена революцією 1917 р., яка змінила правовий статус сільської громади, призвела до трансформації цього інституту в земельну громаду, а верхня межа визначена часом ліквідації земельної громади більшовиками в ході насильницької суцільної колективізації селянських господарств. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше організація і діяльність земельної громади в доколгоспному селі на Харківщині стали предметом дисертаційного дослідження, зокрема: · доведено генетичний звязок сільської громади із земельною громадою, простежено генезис земельної громади та вплив на цей процес аграрної політики більшовиків;Перший етап - це 1920-і роки, коли земельна громада була живим і дієвим поземельним інститутом. Вони ставили перед собою цілком практичне завдання - розповісти громадськості про земельні громади, їх права та обовязки. Анісімов показав генетичний звязок земельної громади 1920-х років із дореволюційною сільською громадою, вказав на існування сільської громади в українському селі в 1918-1921 рр. Помилкою цього автора є те, що він поземельний інститут, який продовжував діяти на селі, правда, в несприятливих умовах воєнного комунізму, назвав земельною громадою сільську громаду, вносячи тим самим непотрібну плутанину в усталені дефініції. При цьому община була діяльним органом сільського самоуправління, оскільки вона мала в своєму розпорядженні матеріальні ресурси, а сільська рада матеріально залежала від общини. Ці факти свідчать, що земельні громади перебували в центрі економічного і суспільного життя села і були авторитетною інституцією в доколгоспному селі на Харківщині.