Земельна ділянка як обєкт нерухомості, її правовий статус та цілове призначення. Перелік земель цільового використання, що не підлягають продажу. Категорії земель та їх використання. Обєкти і учасники земельних відносин. Основи землеустрою в Україні.
Аннотация к работе
1. Земельна ділянка - основа нерухомості Земля як частина природи є основою життєдіяльності людини. В той же час як обєкт нерухомості земля - це і засіб виробництва, і предмет праці, оскільки в будь-якій сфері діяльності людина тією чи іншою мірою впливає на неї. Обєктами земельних відносин є: земля як природний обєкт і природний ресурс; земельні ділянки; частини земельних ділянок. 1.1 Суть земельної ділянки як обєкта нерухомості В повсякденній практиці застосовуються терміни земля і земельна ділянка. Так, термін земля може використовуватися в тому випадку, коли йдеться про неосвоєну власність, а земельна ділянка означає частину території, на якій виконані якісь роботи (поліпшення), що дозволяють використовувати дану ділянку за цільовим призначенням. Земельний кодекс1 визначає земельну ділянку як обєкт земельних відносин - частину земної поверхні (у тому числі ґрунтовий шар) з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Земельне законодавство складається із Земельного кодексу, Цивільного кодексу та інших законів, що приймаються відповідно до діючих відносин між субєктами ринку нерухомості. Майнові відносини щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, а також здійснення операцій регулюються цивільним законодавством, якщо інше не передбачене земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону навколишнього середовища, іншими законами. Отже, загальне положення про право власності та інші майнові права на земельні ділянки встановлені Цивільним кодексом, а відносини щодо використання й охорони земель регулює Земельний кодекс. Документи, що встановлюють й засвідчують право землекористування (ухвала, рішення, розпорядження, державний акт, свідоцтво, договір оренди і т.д.). До них належать: Ø ті, що знаходяться в державній (муніципальній) власності, охороняються або особливі природні території, що використовуються певним чином (заповідники, памятники природи, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади); Ø земельні ділянки історичної та культурної спадщини національного значення за переліком, затвердженим урядом; Ø земельні ділянки лісового й водного фондів; Ø ділянки оздоровчого та історико-культурного призначення; Ø ділянки крематоріїв і кладовищ; Ø незабудовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, лісового й водного фондів, земель, для яких законодавством встановлений особливий режим приватизації, які особливо охороняються; Ø заражені небезпечними речовинами й ті, що піддалися біогенному впливу; Ø загального користування (вулиці, проїзди, дороги, набережні, парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водоймища, пляжі та інші ділянки, віднесені відповідно до законодавства до земель загального користування); Ø розташовані в морських, річкових і повітряних портах національного значення або зарезервовані для перспективного розвитку; Ø знаходяться в тимчасовому користуванні без права зведення капітальних будов; Ø щодо яких на момент обігу є суперечки стосовно приналежності цих ділянок або повязаних з ними обєктів нерухомості; Ø інші, що не підлягають приватизації відповідно до законодавства. Продаж земельних ділянок, а також виділення їх для підприємницької діяльності й перенесення з однієї категорії в іншу здійснюються відповідно до законів України. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і обєднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства. Державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної та комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державні й комунальні сільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть орендувати земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських пі