Дослідження земельних правовідносин у фермерських господарствах й сільськогосподарських кооперативах. Аналіз різновидів земельних правовідносин у колективних, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах.
Аннотация к работе
Відносини, що виникають переважно за участю аграрних підприємств різних видів (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств та ін.), будучи врегульованими нормами права (передусім земельного й аграрного), набувають форми земельних правовідносин. Зважаючи на те, що без участі названих підприємств земельні правовідносини в багатьох випадках виникнути не можуть, вивчення питань правового впорядкування цих відносин і їх сутності за участі таких підприємств має важливе значення. Незважаючи на те, що земельні відносини в сільськогосподарських підприємствах регламентовано приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК) від 25 жовтня 2001 р., № 2768-III, Законів України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р., № 973-IV, «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., № 469/97-ВР та «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р., № 2114-XII, існує низка прогалин у їх правовому регулюванні. Усе це свідчить про нагальну потребу комплексного вивчення правового регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах, зясування їх сутності, наведення визначення їх поняття, характеристики елементів складу цих правовідносин та їх аналізу в різних видах аграрних підприємств, що вказує на актуальність теми даної дисертаційної роботи. У дисертації вперше обґрунтовані такі наукові положення й висновки, що виносяться на захист: сформульовано основні ознаки, характерні риси земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, якими виступають: урегульованість їх нормами земельного й аграрного права, виникнення їх з приводу, як правило, земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення, обовязкова участь у них сільськогосподарських підприємств, їх членів (а в деяких випадках - і найманих працівників та органів управління названих підприємств), існування таких специфічних підстав їх виникнення (зміни, припинення), як внесення земельних ділянок до статутного фонду юридичних осіб їх засновниками й передача сільськогосподарським підприємствам земельних ділянок як пайових внесків їх членами. визначено конструкцію «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», під якими пропонується розуміти врегульовані нормами земельного й аграрного права суспільні відносини, що виникають з приводу земель (переважно сільськогосподарського призначення), земельних ділянок, прав на них і на земельні частки (паї) між сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, їх членами та іншими субєктами на підставі специфічних юридичних фактів, змістом яких є взаємозумовлені права й обовязки їх учасників. запропоновано висновок, що наявні норми законодавства України в частині регламентування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах становлять комплексний правовий інститут земельного й аграрного права, який має міжгалузевий характер, оскільки поєднує в собі норми як земельного, так і аграрного права. доведено, що оскільки професійний відбір з питань створення фермерських господарств провадиться лише у разі отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної або комунальної власності, то в разі одержання в спадщину земельної ділянки для ведення фермерського господарства проходити такий професійній відбір потреби немає. розтлумачено поняття «земельний пайовий внесок», під яким пропонується розуміти внесок засновника (члена) сільськогосподарського кооперативу у створення й розвиток останнього, що здійснюється шляхом передачі такому кооперативу земельної ділянки, прав на неї (права користування земельною ділянкою, права на земельну частку (пай). доведено, що у звязку з тим, що нова редакція ч.Розділ 1 «Загальні засади правового регулювання земельних відносин за участю сільськогосподарських підприємств» складається з трьох підрозділів та присвячений дослідженню стану наукового опрацювання проблем у межах дисертації, визначенню поняття «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», загальній характеристиці правового регулювання названих відносин та правового статусу сільськогосподарських підприємств як їх учасників. У підрозділі 1.1 «Розвиток наукових теорій щодо правової регламентації земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах» дисертант дослідив рівень опрацювання проблем правового регулювання земельних відносин в наукових джерелах, зважаючи на те, що воно має певні історичні корені й характеризується притаманним йому розвитком. Земельними правовідносинами пропонується розуміти врегульовані нормами земельного права суспільні відносини, що виникають з приводу конкретного обєкта - земель, земельних ділянок, прав на земельні ділянки, права на земельні частки (паї) між субєктами - органами державної влади й органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами на підставі визначеного юридичного факту - придбання земельної ділянки за договорами купівлі-продажу, ренти, дарув