Огляд стратегічних цілей вищих органів радянської влади щодо впровадження тоталітарного режиму в Західній Україні. Характеристика тактики антиповстанської боротьби. Роль збройних формувань з місцевого населення у протистоянні комуністичного режиму.
Аннотация к работе
На сучасному етапі розвитку історичної науки залишається значною зацікавленість науковців історією українського визвольного руху 1940-х - 1950-х рр. та боротьбою з ним тоталітарних режимів. Відкриття архівних фондів, раніше недоступних історикам, створило сприятливі передумови для повернення із забуття імен визначних діячів, подій, які відіграли важливу роль у визвольних змаганнях українського народу. Збройна ліквідація в Львівській області оунівської мережі та повстанських відділів радянськими карально-репресивними органами займала помітне місце в процесі придушення українського визвольного руху комуністичним режимом. Наукове завдання дисертації полягає у розкритті стратегії, форм і методів збройної ліквідації відділів УПА та ланок ОУН(б) на території Львівської області у 1943 - наприкінці 1950-х рр., визначенні особливостей організації і тактики бойових дій партизанських, військових, репресивних та парамілітарних формувань у цьому регіоні. На основі опрацювання широкої джерельної бази та значної кількості різнотипної літератури в дисертації вперше у вітчизняній історіографії розкрито важливу історичну проблему, повязану з діяльністю управлінь НКВС-МВС, НКДБ-МДБ-КДБ Львівщини, а саме: введено до наукового обігу низку розсекречених та неопублікованих архівних матеріалів, що склали основу дослідження; доведено, що саме збройні операції співробітників репресивних органів та їх спецвійськ спільно з радянськими партизанами, ЧА, парамілітарними формуваннями стали вирішальними у придушенні українського визвольного руху в регіоні; обґрунтовано, що досліджуваний період складався з кількох етапів, які відрізнялися між собою пріоритетами стратегії й тактики протинаціоналістичної боротьби, її інтенсивністю та масштабами.У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, визначено мету і завдання, обєкт та предмет, хронологічні рамки та територіальні межі дисертаційного дослідження, зясовано наукову новизну роботи і практичне значення отриманих результатів, рівень апробації положень і висновків дисертації.Особливо важливим було застосування у дослідженні статистичного та порівняльного методів, які дали змогу відібрати та опрацювати кількісні відомості, наведені в радянських, повстанських, підпільних джерелах, спогадах учасників та очевидців протистояння, встановити рівень вірогідності цієї інформації, втрати ворогуючих сторін. Для праць, що їх відносимо до першої групи, були характерні такі спільні риси, як таврування «українського буржуазного націоналізму» і наявність обмеженої кількості джерел, до яких мали доступ дослідники. Після проголошення незалежності України дослідження стратегії і тактики боротьби радянських репресивних структур з ОУН(б) та УПА, в тому числі у контексті студій із загальних аспектів розвитку українського визвольного руху, були започатковані І. Джерельна база сформувалася з двох масивів джерел - опублікованих та неопублікованих і за типолого-видовою класифікацією залежно від ступеня відображення інформації розділяється на 1) документальні (стенограми засідань бюро Львівського обкому компартії УРСР, райкомів, нарад, звернення, доповідні записки, інформації, протоколи допитів учасників визвольного руху, політдонесення, довідки тощо) та 2) наративні джерела (мемуари, спогади, щоденники очевидців та учасників процесу протиборства комуністичного режиму з ОУН(б), УПА, приватне листування). У фонді 1 (Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України) Центрального державного архіву громадських обєднань України зосереджено постанови, рішення ЦК КП(б)У; звітні матеріали Львівського обкому, облуправлінь репресивних структур та партизанських керівників про методи протиповстанських заходів та їх результати.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання, що виражається в комплексному аналізі напрямків збройної боротьби комуністичного режиму та зясуванні її значення для Львівської області. Її комплексне та повне розкриття можливе тільки завдяки використанню максимальної видової гами джерел з історії боротьби комуністичного режиму проти українського визвольного руху в 1940-х - 1950-х рр. Базова інформація для виконання дисертації міститься в директивних, звітних документах органів влади та її репресивного апарату, визвольного руху, судово-слідчих джерелах. Радянські партизани не почували себе переможцями в цій боротьбі, адже незважаючи на їх краще озброєння і вишколений особовий склад, перевагою учасників визвольного руху було добре знання місцевості та підтримка населення. Боротьбу комуністичного режиму з відділами УПА та оунівським підпіллям на Львівщині можна поділити на 4 етапи: перший (підготовчий) - початок 1943 - липень 1944 рр., тобто від часу перших сутичок радянських партизан з підпільниками і до вигнання німецьких загарбників; другий - серпень 1944 - липень 1946 рр. ? апогей збройного протистояння, коли з обох сторін залучено найбільшу кількість учасників, проведено низку безпрецедентних блокад населених пунктів, під час яких підпіллю н