Місце та роль Збройних Сил України в процесах миротворчості. Розвиток рівноправного партнерства у військовій галузі з країнами-членами Північноатлантичного Альянсу. Участь миротворчих контингентів України у складі багатонаціональних сил під егідою ООН.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження визначається тим, що останнім часом стало помітним зростання інтересу науковців і громадськості до миротворчої діяльності Збройних сил України. Але, незважаючи на досить розвинуту історіографію новітнього українського війська, привертає увагу ще недостатньо вивчена проблема його місця та ролі в процесах миротворчості України, участі в миротворчих операціях під егідою Організації Обєднаних Націй та Організації з безпеки та співробітництва в Європі та в системі міжнародних звязків нашої держави. Науковий аналіз цих матеріалів, повязаний з поставленою у даній дисертації проблемою, покликаний розкрити роль Збройних Сил України в процесах створення системи національної безпеки, участі армії України в зовнішньополітичній діяльності держави, формуванні її міжнародного іміджу, ролі і місця незалежної України в регіональній і світовій системах колективної безпеки. Автор поставив за мету всебічно вивчити миротворчу діяльність Збройних Сил України як важливого фактору зовнішньої політики Української держави, вплив миротворчих зусиль нашої країни та ставлення світового співтовариства до нової, незалежної України, можливості та здатності українського війська в операціях щодо відновлення та підтримки миру і безпеки у складі багатонаціональних військових формувань. Завдання дослідження полягає у вивченні участі Української держави у створенні регіональної та світової систем колективної безпеки, ролі і місця Збройних Сил України в системі міжнародних звязків держави та у процесі зміцнення військово-політичної стабільності на європейському континенті.Відзначено, що сучасна військово-політична обстановка в Європі та довкола України характеризується розвитком відносин партнерства та співробітництва між країнами Заходу та колишнього Варшавського Договору, їх активною участю у створенні нової багатокомпонентної структури європейської колективної безпеки, яка набуває дедалі більшого динамізму, з висуванням на перший план таких євроатлантичних та європейських Організацій, як НАТО, ЄС, ОБСЄ та ЗЄС. Приведений в дисертації аналіз джерел свідчить, що хоч проблеми будівництва та розвитку Збройних Сил України постійно знаходяться в центрі уваги історичної науки і склалася досить насичена історіографія армії України, питання її участі у зміцненні воєнно-політичної стабільності у регіоні і світі, роль у створенні міжнародного іміджу України висвітлені недостатньо. Інформаційна база, яка присвячена миротворчій діяльності Збройних Сил України поділяється на роботи, які вивчають загальні підходи до участі армії в процесі зміцнення воєнно-політичної безпеки і їх недоліки на різних етапах миротворчості, праці узагальненого інформаційного напрямку і, нарешті, деякі повідомлення про ті, чи інші події за участю українських військовослужбовців в заходах по підтримці миру і безпеки у різних регіонах світу. Сформовані та усталені принципи і практика підтримання миру швидко пристосовуються до вимог часу, тоді як основні умови успіху залишаються незмінними: чіткий і реальний мандат; співробітництво сторін у виконанні цього мандата; послідовна підтримка з боку Ради Безпеки; готовність держав-членів ООН надати необхідний військовий, поліцейський і цивільний персонал; ефективне керівництво з боку ООН на рівні її центральних установ і на місцях, належна фінансова і матеріально-технічна підтримка. 9 липня 1997 року Україна підписала Хартію про особливе партнерство з Організацією Північноатлантичного договору, яка передбачає розширення та поглиблення відносин між Україною та НАТО, визначає принципи розвитку відносин, сфери консультацій і співробітництва, практичні механізми для консультацій та співробітництва між Україною та НАТО.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення питання участі Збройних Сил України у миротворчій діяльності нашої держави, у створенні та забезпеченні існування системи колективної безпеки у Європі в умовах сучасних міжнародних відносин. Продовжено і поглиблено розпочате українськими вченими вивчення найважливіших аспектів функціонування армії незалежної Української держави, хронологічно висвітлено розвиток подій і конкретизовано участь окремих підрозділів Збройних сил у миротворчих місіях під егідою Організації Обєднаних Націй у складі багатонаціональних сил, заходи України у попередженні конфліктів на світовому та регіональному рівні. Міжнародне співробітництво Збройних Сил України сприяє зміцненню міжнародної довіри до України, поліпшенню її іміджу у справі будівництва європейської і світової систем колективної безпеки, значною мірою прискорює процес інтегрування України у європейську спільноту. Військова співпраця, обмін досвідом у військово-технічній галузі та системі керівництва військами, участь у миротворчих навчаннях, досвід модернізації війська на тлі скорочення витрат на потреби оборони активно впливають на розвиток Збройних Сил України та якісне вирішення проблем українського війська. Участь Збройних Сил України в проведенні миротворчих операцій сприяє міждержавним стосунк