Досвід будівництва української армії (1991-2007 рр.). Шляхи реалізації військової реформи. Історія становлення і розвитку Збройних Сил України: характерні риси та особливості цього процесу, особливості реорганізації збройних сил на контрактній основі.
Аннотация к работе
Необхідність дослідження обґрунтовується відсутністю в Україні аналітичної, узагальнюючої роботи як комплексного підсумку, закумульованого досвіду реорганізації війська, накопиченого у багатьох державах, що окреслило б процеси трансформації української армії наприкінці ХХ - початку ХХІ ст., висвітлено сучасний стан Збройних Сил України і показано перспективи їх переходу на професійну основу. Наукове завдання дисертації полягає у вивченні історичного процесу становлення і розвитку Збройних Сил України та їх переходу на контрактну основу, розкритті головних факторів, що впливали на нього, визначенні його характерних рис і особливостей, виявленні тенденцій та закономірностей, а також наданні рекомендацій щодо реалізації військової реформи в сучасних умовах. Дисертаційна робота виконана в межах планів наукової і науково-технічної діяльності та рамках науково-дослідної роботи „Розроблення методики оцінки ефективності системи військово-патріотичного виховання рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом”, шифр „Патріот-Ефект”, що здійснюється Науковим центром Львівського інституту Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного Національного університету „Львівська політехніка” у 2009 році, де автор бере участь у відпрацюванні проміжних звітів та виступів на науково-практичних конференціях, також Інституту Державного управління у сфері цивільного захисту та АЦЗ України. На основі аналізу вітчизняних та закордонних архівних матеріалів, вивчення діючих нормативно-правових документів і статистичних даних розкрити процес становлення, розвитку та реорганізації Збройних Сил України на сучасному етапі, визначити його основні проблеми. Насамперед, автором зроблено спробу відтворити цілісну картину будівництва Збройних Сил України в період їх реорганізації та запропонована її періодизація, в науковий обіг введено значну кількість невивчених попередниками першоджерел, а також статистичні матеріали Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України, узагальнено та проаналізовано питання трансформації і модернізації важливої інституції держави - її Збройних сил за різних умов їх існування, визначені основні їх здобутки та прорахунки, протиріччя та проблеми, відстежено процес створення професійного вітчизняного війська, визначено та обґрунтовано напрями удосконалення механізму управління комплектуванням Збройних Сил України за контрактом, надано пропозиції стосовно загальних практичних дій щодо важливого державотворчого процесу.У монографії українських дослідників Л.Соханя та Л.Бурлачука „Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми” на основі великої кількості матеріалів, насамперед, соціологічного характеру, зроблено спробу комплексного аналізу становлення Збройних сил в незалежній Україні як одного з найважливіших соціальних інститутів держави. Окремі аспекти нашої теми знаходимо в наукових працях О.Мазурика, В.Смолянюка, М.Требіна „Актуальні проблеми воєнної політології”, В.Мунтіяна, Г.Перепелиці, А.Соболева „Воєнна політика України: проблеми і пріоритети”, В.Смолянюка „Військова могутність України: теоретико-методологічні засади формування і розвитку (політологічний аналіз досвіду 1990-х років)”, О.Маначинського, В.Багдановича „Комплектування Збройних Сил України і демографічний чинник” тощо. На особливу увагу щодо дослідження проблем будівництва Збройних Сил України на сучасному етапі заслуговують дисертації вітчизняних науковців, які зробили спробу у своїх роботах розглянути питання становлення в незалежній Україні Збройних сил як одного з найважливіших соціальних інститутів держави, комплектування їх поступово за контрактом, формування нормативно-правової бази цього процесу. Це, зокрема, наукові пошуки В.Галєєва за темою „Социальный статус военнослужащих в период трансформации общества”, де автор дослідив військовослужбовців як окрему соціальну категорію суспільства; С.Корольова „Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (1991-2005 рр.): історичний аспект”, де дисертантом досліджено основні державні процеси, за яких відбувалося становлення системи соціальних гарантій військовослужбовців у період будівництва Збройних Сил України, висвітлено історію формування та розвитку її нормативно-правового забезпечення; В.Чорного „Соціальні передумови концепції реформування Збройних Сил України”, де автором зясовується період створення, розвитку та подальшого реформування Збройних Сил України, тощо. Пулима „Збройні Сили України як фактор створення та забезпечення існування системи колективної безпеки у Європі”, в яких дана характеристика становлення і розвитку миротворчої діяльності Збройних Сил України, застосування українських військових підрозділів у миротворчих контингентах Організації Обєднаних Націй та у складі багатонаціональних сил під проводом НАТО, визначив основні шляхи подальшого розвитку української армії.Проведене дисертаційне дослідження дозволило вирішити наукове завдання, яке полягає в дослідженні історичного проце