Вплив зовнішньополітичних чинників на формування військово-політичного курсу напередодні та в період приходу до влади Директорії УНР. Головні причини виникнення та вплив на наслідки національної революції 1917-1921 рр. Чисельний склад Дієвої армії УНР.
Аннотация к работе
У контексті реформування Збройних сил України, коли здійснюється їх підготовка до переходу на професійну основу, потрібно враховувати не тільки світові новації військово-стратегічної думки, а й досвід минулих поколінь, зокрема періоду становлення та розбудови Збройних сил Директорії УНР. Вивчення досвіду, успіхів та прорахунків періоду розбудови Збройних сил Директорії УНР, дає змогу доповнити та переглянути низку історичних фактів Української національної революції та вводить у науковий обіг невідомі та малодосліджувані документи і матеріали. Проте, чимало питань потребують комплексного дослідження присвяченого проблемам становлення, розбудови та реорганізації Збройних сил Директорії УНР в умовах ведення бойових дій. У засобах масової інформації при культивуванні пацифістських настроїв поширюються ідеї непотрібності армії взагалі, що знижує престиж військової служби та свідчить про необхідність посилити військово-патріотичне виховання в українському суспільстві та в армії зокрема. Обєктивне висвітлення процесу розбудови Збройних сил Директорії УНР та їх боротьби за державну незалежність України становить не лише наукове й громадсько-політичне звучання, але й сприятиме спростуванню усталених міфів щодо українських військових формувань, відновленню істин та зростанню авторитету нашої держави.Автор детально проаналізував оперативно-тактичні дії армії УНР під час війни, подав причини і наслідки її невдач. Шанковського “Українська Армія в боротьбі за державність” полягає у тому, що у ній автор приділив увагу не тільки бойовим діям за участю Збройних сил УНР, але й висвітлив питання організаційного будівництва армії УНР. Шаповал у нарисі “Військо і революція” спробував дати відповідь на причини поразки національної революції та подав свій погляд на шляхи суспільно-політичного розвитку українського народу у праці “Велика революція й українська визвольна програма”. У третьому розділі “Формування військової політики Директорії з організації власних Збройних сил (січень - липень 1919 р.) висвітлено військово-політичну ситуацію в середині січня 1919 р., зясовано концептуальні підходи лідерів Директорії УНР до побудови держави та армії; розглянуто етапи правових та державних засобів реформування армії УНР, організацію командної вертикалі, формування старшинського складу, структуру війська; проаналізовано найбільш дискусійні аспекти повязані з явищем отаманії та причини їх виникнення, розкрито характер бойових дій вздовж українсько-російського і українсько-польського кордонів; проаналізовано характерні відмінності між армією УНР та УГА. У четвертому розділі “Збройні сили УНР на завершальному етапі боротьби за державну незалежність (липень 1919 р. - листопад 1920 р.)” проаналізовано розробку стратегічних планів спільних бойових дій армії УНР та УГА з метою визволення України від більшовицької окупації; хід київської наступальної операції у серпні 1919 р. та утворення денікінського фронту; доведено, що регулярні частини, а не отаманські формування стали основою Дієвої армії УНР; досліджено процес реорганізації армії УНР після підписання Варшавського договору 22 квітня 1920 р. та Військової конвенції 24 квітня 1920 р., а також реорганізацію армії в умовах польсько-більшовицької війни.