Дослідження проблеми збагачення словникового складу учнів початкових класів дієслівними формами та розроблення лінгводидактичної моделі роботи з ним. Визначення ефективності педагогічних умов, критеріїв та показників збагачення словникового складу.
Аннотация к работе
На уроках рідної мови учні оволодівають мовними засобами, а саме, словами та їх формами, вчаться розуміти семантику слів, використовувати лексичні одиниці якомога точно і доречно в мовленнєвій практиці, як у школі, так і в повсякденному спілкуванні. Практика вивчення підрозділу “Будова слова”, аналіз словотворчих умінь та аналіз активного і пасивного словника щодо вживання, розуміння значень дієслівних форм учнями початкових класів, аналіз методичної літератури та чинних державних документів засвідчив недостатню увагу до формотворчої та словотворчої роботи в початковому курсі української мови, а також вкрай обмежені ряди самостійно дібраних дітьми спільнокореневих дієслів, наявність значного числа відхилень від словотворчої норми у процесі конструювання похідних лексем із заданим значенням за допомогою дієслівних афіксів. Необхідність вивчення умов, за яких діти вживають та розуміють дієслівні форми зумовили вибір теми дослідження “Збагачення словникового запасу учнів початкових класів дієслівними формами”. Гіпотеза дослідження - словниковий запас учнів початкових класів значно збагатиться та відбудеться закріплення нормативних лексичних навичок, якщо забезпечити такі педагогічні умови: позитивна мотивація збагачення словникового запасу учнів новими дієсловами; раціональне поєднання різних типів і видів вправ мовного і мовленнєвого характеру, їх максимальна насиченість лексичним матеріалом, що підлягає засвоєнню і активному використанню; робота учнів з тематичним словником; поетапність словникової роботи в різних видах діяльності; активізація вживання дієслівних форм відповідно запропонованої ситуації спілкування чи контексту; зовнішній контроль за правильністю та доцільністю вживання лексичних одиниць, що стимулює самоконтроль та самовдосконалення мовлення учнів. Наукова новизна та теоретична значущість дослідження: уточнено поняття “дієслівна форма”, розроблено лінгводидактичну модель збагачення словникового запасу учнів початкових класів дієслівними формами; визначено критерії, показники та рівні вживання дієслівних форм; виокремлено педагогічні умови, що сприяють збагаченню словникового запасу молодших школярів та усвідомленню семантики дієслівних форм; виявлено тенденції та стадії збагачення й активізації вживання дієслівних форм в усному та писемному мовленні; зясовано частотність вживання учнями дієслівних афіксів, виявлено причини типових помилок та шляхи їх усунення.Розглянуто питання, що тісно повязані з проблемою співвідношення словотворення і лексикології: значимість морфеми як мовної одиниці, семантика дієслівних афіксальних морфем; сутність словотворчого аналізу; словотвірне значення дієслівних афіксів як компонент лексичного значення похідного слова і семантичний виразник відношень між мотивуючим і похідним словами; словотворчий тип як формально-семантична схема побудови похідних слів; дано робоче визначення феномена “дієслівна форма”, під якою ми розуміємо дієслово, утворене за допомогою афікса або афіксів. Завданнями констатуючого етапу експерименту виступили: вивчення специфіки словникового запасу учнів 3(2)-х класів; зясування співвідношення дієслів з іншими частинами мови в мовленні учнів 3(2)-х класів; визначення критеріїв, показників, рівнів вживання дієслівних форм учнями 3(2)-х класів, визначення причин, через які учні 3(2)-х класів не послуговуються відомими їм дієслівними формами та не користуються самостійно формотворчими та словотворчими афіксами для утворення нових дієслів та їх форм. Критеріями вживання дієслівних форм учнями 3(2)-х класів виступили: 1) активне вживання дієслівних форм в усному та писемному мовленні з такими показниками: доцільне вживання необхідної дієслівної форми відповідно ситуації чи контексту; вміння утворювати дієслова руху, дії та стану за допомогою афіксів; 2) розуміння дієслів, пояснення їх семантики у вільному спілкуванні та під час виконання спеціально дібраних завдань з такими показниками: вміння пояснити на конкретному прикладі словотворчу роль префікса або суфікса; вміння пояснити (тлумачити) лексичне значення вжитої чи запропонованої дієслівної форми; 3) самостійне творення похідних дієслівних форм з такими показниками: самостійність вживання дієслівних форм афіксального походження; перенесення мовного досвіду в повсякденну практику. Під час дослідження писемного мовлення дітей були одержані такі дані: високий рівень користування дієслівними формами засвідчили 2% учнів експериментальної та 3% - контрольної груп, достатній рівень було виявлено у 28% учнів експериментальної та 29% - контрольної груп, середній - у 37% учнів як експериментальної, так і контрольної груп, низький - у 33% учнів експериментальної та 31% - контрольної груп. За результатами констатуючого експерименту було виявлено типові помилки в засвоєнні афіксальних дієслів учнями 3 (2)-х класів, а саме: неточність вживання в мовленні дієслівних форм, недостатня кількість дієслівних афіксів, якими послуговуються учні під час утворення похідного слова чи словоформи, семантичні заміни од