Зайнятість: соціально-трудові відносини - Реферат

Реферат Курс: ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Тема: Зайнятість: соціально-трудові відносини. 1. Концепції зайнятості Зайнятість є загальноекономічною категорією, що існує у всіх суспільно-економічних формаціях, це одна з найважливіших характеристик економіки, добробуту народу. Економічною основою зайнятості є взаємодія праці і власності. Відносини зайнятості можуть розглядатись як аналіз трьох сфер зайнятості: зайнятість працездатного населення (трудових ресурсів); зайнятість економічно активного населення (робочої сили), зайнятість населення на ринку праці, тобто зайнятість найманою працею. Законодавство України про зайнятість розглядає першу з указаних трьох сфер зайнятості. До зайнятого населення сучасне законодавство відносить громадян України, які проживають на території України на законних підставах: працюючих по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; які самостійно забезпечують собе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери і члени їх сімей, що беруть участь у виробництві; обраних, призначених або затверджених на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючих громадян інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не повязані з забезпеченням діяльності посольств і місій. Економічний зміст зайнятості виражається в можливості для працівника своєю працею забезпечити собі гідне існування і сприяти росту ефективності суспільного виробництва. Як мінімум треба враховувати чотири соціальних аспекти зайнятості: а) нерозривний звязок зайнятості з найважливішим конституційним правом людини - правом на працю; б) визначальну роль зайнятості у формуванні рівня життя і гідних умов існування; в) формування нової мотивації високоефективної праці як основи росту добробуту кожного і суспільства в цілому; г) саме трудова діяльність перетворює людину, розкриває й збільшує її професійні можливості, стимулює розвиток особистості. За формами організації робочого часу розрізняють повну зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка приносить доход у нормальних для даного регіону розмірах та неповну зайнятість, що не відповідає ознакам повної зайнятості. Вимушена зайнятість із скороченням заробітної плати у звязку із зниженням ділової активності підприємства визначається як скорочений робочий час або часткове безробіття. Міжнародна організація праці до неформального сектора економіки відносить невеликі заклади по виробництву і продажу товарів і послуг з незначним капіталом, низьким рівнем продуктивності праці і нестабільною зайнятістю, що забезпечує невисокі й нерегулярні доходи. Виділяється цілий ряд причин, що підштовхують громадян до пошуку додаткової роботи: 1) прагнення підвищити рівень доходів, причини якого можуть бути різні, але існують і закономірності їхнього виникнення: низький рівень ціни праці, коли рівень оплати праці на основному робочому місці не забезпечує основні матеріальні й духовні потреби, але, по тим чи іншим причинам, працівник не зважується на звільнення; скорочений робочий день і відповідним чином знижена заробітна плата; 2) прагнення до підвищення власної конкурентноздатності на зовнішньому ринку праці.