Визначення зайнятості населення як складової економічного розвитку. Поняття та сутність безробіття, його форми і види. Головні причини та динаміка безробіття в Україні. Основні напрямки удосконалення зайнятості населення в Україні та країнах ринку.
Аннотация к работе
Зміст зайнятість населення безробіття україна Вступ Розділ 1. Зайнятість населення як складова економічного розвитку 1.1 Поняття зайнятості та безробіття населення, їх форми та види. Головні причини безробіття в Україні Розділ 2. Актуальність даної теми полягає в тому, що економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Мета цієї роботи - дослідити проблеми і перспективи зайнятості, ринку робочої сили, визначити основні причини формування і наслідки безробіття, а також приділити особливу увагу соціальному захисту безробітних. Головні причини безробіття в Україні Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. Узагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття становитиме близько 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігаються. Причини безробіття населення України у 2013 році: · Особи, які не були зайняті до 1 року (509,2 тис.осіб) · Вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію (39,6 тис. осіб) · Звільнені за власним бажанням (63,9 тис. осіб) · Звільнені за угодою сторін (251,6 тис. осіб) · Звільнені у зв’язку з закінченням строку договору (114,3 тис. осіб) · Не зайняті з інших причин (39,8 тис. осіб) · Особи, які не були зайняті більше 1 року (62,4 тис. осіб) Розділ 2. Рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 7,5% до 7,2% економічно активного населення.