Визначення поняття примусових заходів медичного характеру та кола осіб, до яких застосовується огляд комісії психіатрів. Розгляд видів примусових заходів медичного характеру. Вивчення порядку встановлення медичного та юридичного критеріїв неосудності.
Аннотация к работе
У процесі розбудови України як правової держави була здійснена реформа кримінального законодавства, яка знайшла своє втілення у Кримінальному кодексі України, прийнятому Верховною Радою України 5 квітня 2001 року і чинного з 1 вересня того ж року. Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлює той факт, що встановлення питання субєкта злочину займає одне з центральних місць у кримінальному праві. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру. Питання про субєкта злочину, по суті справи, є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Метою курсової роботи стало вивчення питань - поняття примусових заходів медичного характеру, особи до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, видів примусових заходів медичного характеру.На цій підставі виникло дискусійне питання про так звану обмежену, зменшену, відносну, спеціальну, пограничну або часткову осудність, яке і на сьогодні остаточно не вирішено, навіть з прийняттям нового Кримінального кодексу України, нові норми якого визначають поняття особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, яка вчинила у стані неосудності та обмеженої осудності суспільне небезпечні діяння, а також яка вчинила злочин у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлений вироку або під час відбуття покарання (ст. Примусові заходи медичного характеру також можуть застосовуватись до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання. 19 КК передбачає випадок, коли особа вчинила злочин в стані осудності, але потім, до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Після одужання особу може бути піддано покаранню, якщо не закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або не зявилися інші підстави для звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видумання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановленого вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання.Госпіталізація до психіатричного закладу з відповідним наглядом означає, що особі надається психіатрична допомога в стаціонарних умовах. 94 містить три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: 1) характер і тяжкість захворювання (медичний критерій): 2) тяжкість вчиненого діяння (юридичний критерій); Ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб містить оцінку: а) суспільної небезпечності вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільне небезпечних наслідків та інших подібних обставин; б) психічного, стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності даного хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Рішення з цих питань приймається судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу. Не лише підстави застосування примусових заходів медичного характеру, а й порядок досудового слідства та судового розгляду в справах щодо осіб, визнаних неосудними, або таких, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, підстави й порядок скасування (припинення) або зміни таких заходів, а також відновлення справ щодо осіб, до яких було застосовано ці заходи, передбачені кримінально-процесуальним законодавством.Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обовязкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру - це надання за рішенням суду психіатричної допомоги примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою її обовязкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Поняття примусових заходів медичного характеру
РОЗДІЛ 2. Особи до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
РОЗДІЛ 3. Види примусових заходів медичного характеру
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вывод
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обовязкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь.
Примусові заходи медичного характеру - це надання за рішенням суду психіатричної допомоги примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою її обовязкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь. Ці заходи не є кримінальним по каранням.
Психіатрична допомога являє собою комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоровя осіб на підставах та в порядку, передбачених законом, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.
Застосування до неосудної (обмежено осудної) особи примусових заходів медичного характеру є можливим лише за умови, якщо: 1) доведено вчинення нею суспільне небезпечного діяння, що містить ознаки конкретного злочину; 2) за своїм психічним станом особа являє небезпеку для суспільства.
Примусові заходи медичного характеру є одним із видів психіатричної допомоги громадянам, які страждають на психічні розлади. Крім зазначених у ст. 92, іншими видами такої допомоги є: психіатричний огляд, добровільна госпіталізація особи до психіатричного закладу, поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання, переведення особи із цього закладу до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів.
Головна відмінність примусових заходів медичного характеру від інших видів психіатричної допомоги полягає у тому, що лише перші застосовуються до осіб, які визнані судом неосудними чи обмежено осудними у звязку із вчиненням ними суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК.
Список литературы
Нормативно-правові акти
Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України від 5 квітня 2001 року.
Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року.
Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960року.
Закон України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000р.
Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 р.
Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. № 2 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. № 3. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 рр.) -Сімферополь: Таврія, 1993.
Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 із змінами. Внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. № 3 та від 3 грудня 1997 р. № 12.// Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 рр.). - Сімферополь: Таврія, 1993.
Монографічна, наукова та інша література
Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. - М.: Высшая школа МВД СССР, 1970.
Богомятков Ю.С. Уголовно-правовая невменяемость: критерии и признаки // Советское государство и право. - 1989. - № 4. - С. 103-108.
Иванов Н. Пограничная вменяемость в уголовном праве // Советская юстиция. - 1991.-№ 4. - С.12-13.
Игнатов А.Й., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. - М., 1996.
Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. - К., 1999.
Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. -К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.
Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. - К.: Атіка, 2001.
Кримінальне право України. Загал. Частина / Г. В. Андрусів, П.П. Андрушко, В. В. Бенківський та ін.; За ред. П. С. Матишевського та ін. К.: Юрінком Інтер, 1997.
Кримінальне право України: Загальна частина / М. І. Бажанов. Ю.В. Баулін. В.І. Борисов та ін.; За ред, професорів М. І. Бажанова. В.В. Сташиса. Б.Я. Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001.