Методика застосування кріоконсервованих гемопоетичних клітин ембріональної печінки людини терміном гестації 7-12 тижнів у хворих на гостру лейкемію, на рак шийки або тіла матки та з іншими типами солідних пухлин в лікуванні цитостатичної мієлодепресії.
Аннотация к работе
Дослідження на сублетально опромінених мишах лінії NOD/SCID показали, що після трансплантації їм гемопоетичних клітин ембріональної печінки людини утворюється в 6 та 30 разів більше CD34 CD38-клітин і в 7 та 300 разів більше LTC-IC, клітин, які можуть забезпечити довготривалий гемопоез в культурі, ніж після пересаджування їм гемопоетичних клітин пуповинної крові та кісткового мозку (Xolyoake T.L., 1999). При трансплантації цих клітин не розвивається реакція “трансплантат проти господаря”, так як ембріональна печінка містить незначну кількість зрілих Т-лімфоцитів (Fain Клітинні суспензії з печінки ембріона людини 7-12 тижнів гестації використовуються при лікуванні деяких станів, що проявляються недостатністю кісткового мозку, а саме: при апластичній анемії (Смикодуб О.І., 1994), спадкових комбінованих імунодефіцитах (Bacchetta R., 1993, Touraine J.L., 1993), анемії при хронічній нирковій недостатності у хворих на цукровий діабет (Новицька А.В., 2000). Тому є підстави вважати, що гемопоетичні клітини ембріональної печінки (ГКЕП) людини можуть бути використані і при лікуванні глибокої цитостатичної мієлодепресії у онкологічних хворих, особливо у випадках недостатньої ефективності загальновживаної терапії (замісні трансфузії компонентів крові, симптоматичні засоби) та високому ризику розвитку важких інфекцій або геморагічного синдрому. Методи дослідження: для оцінки впливу гемопоетичних клітин ембріональної печінки на перебіг ускладнень мієлодепресивної хіміотерапії або опромінення використовували загальноклінічні методи дослідження; клініко-лабораторні методи визначення показників периферичної крові, включаючи дослідження вмісту лімфоцитів різного фенотипу, та кісткового мозку; для вивчення впливу гемопоетичних клітин ембріональної печінки на перебіг пухлинного процесу - дослідження найближчих результатів протипухлинної терапії; для оцінки достовірності отриманих результатів - статистичні методи.За період із 1993 по 1996 рік було проведено 82 трансплантації ГКЕП на наступних клінічних базах: у гематологічній клініці для дорослих Інституту гематології та трансфузіології АМН України - 21 хворий; гематологічному відділенні Головного військового госпіталю МО України - 7 хворих; гематологічному відділенні Київської обласної лікарні №2 - 1 хворий; відділеннях променевої терапії та гінекології Інституту онкології АМН України - 37 хворих; клініці клітинної терапії Національного медичного університету ім. академіка О.О. До першої групи увійшли 30 хворих з глибокою мієлодепресією: 11 хворих на гостру мієлобластну лейкемію (ГМЛ) (М1, М2, М4, М5 варіанти), 15 хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ), 1 хвора на хронічну мієлобластну лейкемію в стадії бластної кризи, 2 хворих із лейкемізацією неходжкінської лімфоми та 1 хвора на гостру мієлосанову аплазію. Хворим на ГМЛ ГКЕП вводили після першого чи другого курсу індукції ремісії за програмами “7 3”, “ТАД 9”, “5 2”, хворим на ГЛЛ - під час чи після 4-х тижневої фази індукції базовими препаратами (вінкрістіном, рубоміцином, преднізолоном, в деяких випадках L-аспарагіназою). Контрольну групу складали 30 хворих на ГЛ (16 хворих на ГЛЛ, 14 хворих на ГМЛ) із спонтанним відновленням кровотворення під час індукційної хіміотерапії. Для диференційної оцінки ефективності трансплантації ГКЕП в залежності від різних факторів (ступеня лейкопенії, варіанту лейкемії, тривалості мієлодепресії до трансплантації) був проведений аналіз у наступних підгрупах: 1) у 15 хворих на ГЛЛ та у 9 хворих на мієлобластну лейкемію; 2) у 12 хворих з вихідним рівнем лейкоцитів менше 1,0 Г/л (у середньому 0,63±0,08 Г/л), у 14 хворих з рівнем лейкоцитів більше 1,0 Г/л (у середньому 1,99±0,14 Г/л) та у 17 хворих з рівнем нейтрофілів менше 0,5 Г/л (у середньому 0,19±0,03 Г/л); 3) у 11 хворих з тривалою лейкопенією (24,3±2,9 діб до трансплантації) та у 15 хворих, яким ввели ГКЕП на 5,4±0,4 добу після хіміотерапії.2 ГКЕП, введені хворим на ГЛ після чи наприкінці індукційної хіміотерапії, призводять до збільшення з 11-ї доби після трансплантації вмісту лейкоцитів за рахунок нейтрофілів на 207±50%, вмісту тромбоцитів на 107±37%, концентрації гемоглобіну на 23±4% та скорочують тривалість періоду з абсолютною кількістю нейтрофілів менше 0,5 Г/л (11,5±0,8 діб проти 14,4±1,2 діб в контрольній групі, p<0,05) У хворих на ГЛ з глибокою нейтропенією під час індукції ремісії трансплантація ГКЕП сприяє ліквідації інфекційних процесів, зменшенню частоти важких інфекцій (сепсис, пневмонія) (17% проти 40%, p<0,05) та частоти клінічно підтверджених інфекцій (20% проти 63%, p<0,001). ГКЕП, введені хворим на рак шийки або тіла матки після 1-го етапу поєднаної променевої терапії, мають протекторний ефект, що проявляється у збільшенні кількості лейкоцитів з 7-ї доби, меншому ступені лейкопенії після завершення опромінення (3,28±0,18 Г/л проти 2,76±0,13 Г/л в контрольній групі, p<0,05), утриманні загальної кількості лімфоцитів, абсолютної кількості СД4 -, CD8 -, CD3 -, CD19 - лімфоцитів на передтрансплантаційному рі