Сучасні методи калькулювання собівартості продукції. Обрання баз розподілу непрямих витрат у конкретних умовах виробничо-господарської діяльності. Методичні засади оптимізації номенклатури продукції в частині обмежень задачі лінійного програмування.
Аннотация к работе
При переході на ринкові засади виробничо-господарської діяльності, вітчизняні підприємства машинобудування постали перед завданням організації функціональної системи управління витратами, основною складовою якої є калькулювання собівартості продукції. Однак підвищення вимог щодо ефективності управління витратами потребує обґрунтованого застосування різноманітних методів калькулювання собівартості продукції згідно з умовами організації виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та стадій життєвого циклу їх продукції. Разом з цим, у сучасних теоретичних роботах та практичних рекомендаціях спостерігається недостатня дослідженість питання оперативної оцінки економічно обґрунтованого максимального рівня непрямих витрат згідно з результатами виробничо-господарської діяльності, а також перспективи деталізації непрямих витрат при прогнозуванні їх рівня в умовах динаміки коливань обсягів виробництва продукції. Для вирішення поставлених у роботі завдань були використані загальнонаукові та прикладні методи досліджень: системний аналіз - при аналізі характеристик основних методів калькулювання собівартості продукції, їх систематизації; абстрактно-логічний підхід - при розробці рекомендацій щодо застосування методів розрахунку собівартості для різноманітних умов виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та різних стадіях життєвого циклу їх продукції, а також при розробці підходів щодо обрання баз розподілу непрямих витрат, обґрунтуванні послідовності вибору методів калькулювання собівартості для різноманітних умов виробничо-господарської діяльності та оперативної оцінки рівня непрямих витрат; статистичний та графічний - при визначенні впливу баз розподілу непрямих витрат на собівартість одиниць продукції; економіко-математичне моделювання - при розробці засобів прогнозування непрямих витрат з урахуванням інтервалів їх релевантності; методи лінійного програмування та симплекс-метод - при оптимізації номенклатури продукції за показником маржинального доходу; кореляційний аналіз - при визначенні залежностей між динамікою непрямих витрат та їх елементів; морфологічний аналіз - при впорядкуванні визначень непрямих витрат. дістало подальшого розвитку: - систематизація сучасних методів калькулювання собівартості продукції, яка, на відміну від існуючих розробок, розглянута у залежності від повноти віднесення витрат на собівартість продукції, методів розподілу непрямих витрат за видами продукції та принципів віднесення непрямих витрат на одиниці продукції за ступенем готовності виробів до реалізації, що дозволить обґрунтовувати використання методів калькулювання в конкретних умовах організації виробничо-господарської діяльності та на різних стадіях життєвого циклу продукції за допомогою аналізу їх визначальних ознак;Зазначено, що на сучасній стадії розвитку методичних засад управління витратами необхідною умовою ефективного запровадження менеджерських рішень є коректне відображення рівня витрат на одиницю продукції, а також забезпечення конкурентоспроможності підприємства шляхом управління витратами, підвищення точності прогнозування та розвинення методів контролю за рівнем непрямих витрат. У першому розділі - «Теоретичні та методичні засади урахування непрямих витрат і калькулювання собівартості продукції у межах системи управління витратами» - на підставі аналізу літератури за темою дисертації розглянуто висвітлені в сучасній літературі визначення поняття «непрямі витрати», методичні засади, цілі, завдання, методи та засоби системи управління витратами, роль непрямих витрат у системі калькулювання собівартості та їх вплив на собівартість видів та одиниць продукції. За допомогою аналізу тенденцій розширення завдань та обовязків функціональних підрозділів машинобудівних підприємств відповідно до вимог зовнішнього середовища, визначено теоретичні підстави структурних змін непрямих витрат у структурі собівартості продукції, на основі чого зроблено висновок про актуальність удосконалення інструментів управління непрямими витратами. Основними напрямками дисертаційного дослідження визначено вдосконалення системи управління витратами в частині непрямих витрат шляхом впорядкування методичних засад обґрунтованого застосування методів калькулювання собівартості продукції, баз розподілу непрямих витрат, а також розвинення методичних засад оцінки рівня і прогнозування непрямих витрат. У другому розділі - «Оцінка і вдосконалення методичних засад управління непрямими витратами і калькулювання собівартості продукції» - проведені аналітичні дослідження щодо динаміки непрямих витрат та їх елементів у практичній діяльності машинобудівних підприємств, розроблені методичні підходи щодо використання методів калькулювання в різноманітних умовах організації виробничо-господарської діяльності та на різних стадіях життєвого циклу продукції, а також запропоновано підхід до обґрунтованого обрання баз розподілу непрямих витрат.У дисертаційній роботі представлено результати теоретичних досліджень та практичні рекоменд