Функції спілкування в сучасному інформаційно-насиченому суспільстві. Дослідження поняття про вербальні та невербальні спілкування. Способи кодування, передачі і розшифровки інформації. Азбука Морзе. Вузликова мова. Мова жестів, міміки, пластики тіла.
Аннотация к работе
Спілкування-взаємодія між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. У живе мовне спілкування вплетено множину обставин, які супроводжують як ціле висловлювання, так і його фрагменти, причому всі немовні фактори грають допоміжну роль у спілкуванні, мова ж - головну: для неї завжди відкрита можливість використовувати для спілкування лише власні мовні засоби. В даному випадку не розглядаються два явища, що можуть свідчити про трохи іншу роль немовних факторів: 1) мова глухонімих, де сукупність жестів і символів може трактуватися і як первинна (власне мовна), і як вторинна система (код-замінник); 2) мова жестів у деяких народів, яка, проте, не може розглядатися як символічна система вторинного походження, що існує на базі природної мови. Інформація між людьми може передаватися за допомогою огранів чуттів, мови й інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і збереження інформації. Спілкування в сучасному інформаційно-насиченому суспільстві виконує такі функції:-контактну (встановлення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати повідомлення та підтримувати взаємний звязок до завершення акту спілкування)Комунікація є культурно-історичним і психологічним феноменом внутрішньоособистісної природи, тісно повязаним з розвитком і становленням особистості, її психічним станом і властивостями. Вона слугує засобом обєктивізації, одним із шляхів пізнання людини. Наприклад, коли одна людина дає своє судження про сутність висловлювання іншої, основним для неї буде саме невербальна поведінка останньої.
План
План
Вступ
Що таке спілкування
Поняття про вербальні та невербальні спілкування
Мова як засіб спілкування
Мова жестів
Азбука Морзе
Вузликова мова
Пантоміма
Вступ
Вывод
Комунікація є культурно-історичним і психологічним феноменом внутрішньоособистісної природи, тісно повязаним з розвитком і становленням особистості, її психічним станом і властивостями. Вона слугує засобом обєктивізації, одним із шляхів пізнання людини.
Сучасні люди, вступаючи у взаємодію з іншими, спираються багато в чому на невербальні засоби комунікації. Наприклад, коли одна людина дає своє судження про сутність висловлювання іншої, основним для неї буде саме невербальна поведінка останньої. Люди, які вперше зустрілися, завжди звертають увагу насамперед на зовнішність, манери, інтонацію та жестикуляцію один одного; іноді більшою мірою, ніж на те, що обговорюється. У деяких випадках можна навіть говорити про вербальний компонент невербального спілкування. Іноді людина навмисно повідомляє іншій деяку вербальну інформацію з метою побачити її безпосередню реакцію.
Сучасна лінгвістична наука не визнає автономії невербальних засобів комунікації, називаючи їх паралінгвістикою. У той же час, лінгвісти визнають пріоритет невербальних засобів комунікації у становленні людини мовної, зазначаючи, що в культурно-історичному розвитку, під натиском досконаліших засобів вербального спілкування вони втратили свою першість і перетворилися у додаток до мовлення. Жестова мова знаків розвивається і вдосконалюється всередині суспільства, переважна більшість членів якого володіє найефективнішим засобом пізнання світу та комунікації, яким є наша звукова мова. І хоча, жестова мова відіграє надзвичайно велику роль у людському спілкуванні, нема жодних сумнівів у тому, що без впливу уже існуючої високорозвиненої культури і тісно повязаної з нею звукової мови, жестова мова знаків не змогла б стати тим, чим вона є зараз. спілкування вербальний кодування жест
Список литературы
1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - Москва, Аспект Пресс, 1996.
2. Боєв Б.Ф, Психологія внутрішнього мовлення. - Київ, Аконіт, 1966р., ст.56-62