Підвищення рівня економічного розвитку регіонів на основі теоретичного узагальнення, емпіричної перевірки і методичного обґрунтування засобів подолання наявних міжрегіональних розбіжностей. Тенденції в зосередженні суспільного виробництва в областях.
Аннотация к работе
У таких умовах кожен регіон набуває саме таких характеристик, які найбільшою мірою відповідають його можливостям, що виявляються в конкретних параметрах економічного розвитку. Механізм вирівнювання економічного розвитку регіонів передбачає перерозподіл вилучених фінансових ресурсів у сильних регіонів на користь слабких (примусове вилучення певної частини вже отриманих результатів), а механізм стимулювання - застосування різних методів (економічних, організаційних і правових) активізації господарської діяльності на будь-якій території, збільшення масштабів суспільного виробництва і підвищення можливих результатів його функціонування. Макіївка до 2015 року” (ДР № 0105U001956), де здобувачем розроблено конкурентний підхід до подолання існуючих розбіжностей в економічному розвитку регіонів, що припускає необхідність ефективного використання наявних природних, трудових і матеріальних ресурсів, дозволяє не вирівнювати, а стимулювати їх економічний розвиток; “Розвиток економіки будівництва та міського господарства Донецької області в контексті трансформаційних перетворень в Україні” (ДР № 0107U000089), де автором узагальнено питання теорії і практики сучасного розвитку регіонів і запропоновано способи подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку; “Створення нових науково-технічних та економічних засад для підвищення ефективності функціонування житлово-комунального комплексу і капітального будівництва” (ДР № 0106U002951), де дисертантом запропоновано схему методичного забезпечення механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону. Під час дослідження використані такі методи: метод логічної абстракції, системний підхід, метод аналізу і синтезу, метод аналогії (для уточнення визначення економічного розвитку регіону, синтезу типологічних рис регіону, визначення поняття “регіон”); статистичні методи - індексний метод, метод відносних і середніх величин, показники динаміки (для аналізу структурно динамічних показників стану економіки регіону); метод логічної абстракції (для аналізу відтворних процесів і характеристики існуючої моделі економіки регіону); метод економіко-математичного моделювання (для емпіричної перевірки тенденцій економічного розвитку регіонів і наукового обґрунтування механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону). Окремі положення, які визначають наукову новизну виконаного дослідження, полягають у такому: вперше: запропоновано модель подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів, засновану на виборі детермінант (цілей розвитку, критеріїв пріоритетності, методів забезпечення, можливих обмежень й організаційних форм) для визначення пріоритетних видів економічної діяльності, що дозволяє, з одного боку, формувати матриці основних товаровиробників (виділяючи серед них лідерів, середняків й аутсайдерів), а з іншого, встановлювати сучасні територіально-організаційні форми економіки, покликані забезпечувати таке подолання;У розділі уточнено сутність економічного розвитку регіонів, визначено чинники економічного розвитку регіону, встановлені особливості подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів. Показано, що проявом впливу природних і штучних чинників економічного розвитку територій стає, з одного боку, посилення протиріч між регіонами за право використання отриманих переваг, а з іншого, дотримання вимог закону циклічного розвитку економіки; проявом впливу зовнішніх і внутрішніх чинників виявляється реальна можливість появи диспропорцій в економічному розвитку окремих регіонів; проявом дії економічних чинників є посилення конкурентних начал у взаєминах між регіонами й збереження та посилення асиметрії в отриманні і витрачанні доходів. Це стає можливим за рахунок, з одного боку, розширення міжрегіональної співпраці (основу якої має складати пошук компромісів або формування полюсів зростання), а з іншого, посилення державного втручання у розвязання суперечностей, що виникають між регіонами (основу якого мають складати не лише селективна державна допомога, а й посилення горизонтальних інтеграційних звязків). Зясовано, що механізм реалізації державної підтримки економічного розвитку регіонів має забезпечувати як справедливе досягнення необхідного рівня добробуту населення в межах окремого регіону, так і ефективне використання економічного потенціалу кожного регіону в цілях забезпечення необхідного рівня загальнонаціонального добробуту. Результати аналізу тенденцій в зосередженні суспільного виробництва по регіонах, отримані на основі використання показників, що характеризують основні суспільні відносини (щільність економічної діяльності, щільність зайнятого населення, щільність основних засобів, щільність інвестицій в основний капітал), дозволили встановити, що останніми роками чітко простежуються два основні вектори: один, повязаний з наявністю різних швидкостей в підвищенні обсягів використання матеріальних чинників суспільного виробництва (основних засобів, інвестицій), та, інший, повязаний з наявністю різних швидкосте