Аналіз засобів масової інформації (ЗМІ) як кримінологічного феномена в контексті теоретичного обґрунтування їх ролі у детермінації злочинності. Вітчизняні та закордонні кримінологічні підходи до ролі ЗМІ, їх впливу - криміногенного та профілактичного.
Аннотация к работе
Проаль у своїй праці "Злочин і покарання" (1892) стверджує, що "нездорове читання" значно впливає на молодь через її найбільшу схильність до наслідування: "Подробиці здійснення суїцидів та злочинів розбурхують уяву, в результаті чого може з’явитися бажання повторити ці дії". Рябикін називає такі напрями використання засобів масової інформації у протидії злочинності: 1) усунення, блокування або нейтралізація обставин, що сприяють вчиненню злочинів; Це, в свою чергу, вимагає вдосконалення форм і методів профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю, зокрема використання печатки, радіо і телебачення, і, як наслідок, вироблення нових напрямів і аспектів профілактичної діяльності установ масової інформації. кримінологічний феномен засіб масова інформація Бугери "Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх" (2006) розкриває в основному негативний вплив ЗМІ на злочинність неповнолітніх. Дрьомін у монографії "Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества" [12, с.324-379] виявляє основні риси впливу ЗМІ на злочинність через призму ролі ЗМІ у механізмі криміналізації суспільства.