Виявлення природи реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці художньої прози. З’ясування функціонального навантаження засобів мови кіно в епічному творі на основі визначеного зв’язку типів художнього мовлення - словесного та кінематографічного.
Аннотация к работе
По-перше, кіно виникає на засадах фотографії, літератури, театру, скульптури, живопису, музики внаслідок процесу інтеграції-синтезу; по-друге, завдяки творчим контактам з іншими видами мистецтв впливає на них як тематично, так і формально (діє процес інтеграції-впливу). Науковці відзначають як безпосередній вплив - передовсім системи зображально-виражальних засобів кінематографа, що отримала умовну назву «мови» кіно через відсутність сталої термінології (І.Маневич, Н.Горницька, М.Ямпольський, В.Харитонов, М.Нємцев та ін.), так і наявну в усіх мистецтвах, які контактують, спорідненість принципів як певного бачення світу, що характерні для всієї першої половини ХХ століття (А.Базен, Р.Копилова, А.Звєрєв, І.Мартьянова та ін.). Літературознавчі дослідження, що враховують досвід теорії кіно, філософські та психологічні набутки, зосереджуються на особливостях взаємозвязку літератури і кіно - типах, зокрема синтезі, взаємодії, впливові як інтегративних формах (Н.Горницька, А.Оге Ханзен-Льове, В.Ждан, А.Мазаєв, В.Харитонов, Д.Наливайко, Н.Гашева, Л.Кавун, В.Будний, М.Ільницький), видах - екранізації, деекранізації (Б.Ейхенбаум, І.Маневич, Л.Брюховецька), тим самим лишаючи поза адекватним розглядом проблему функціонування елементів кіно в художньому творі. Важливого значення при підході, що враховує розмежування типів кінематографічності, набуває факт безпосереднього звязку письменника з кіно: аматорські чи професійні зацікавлення (практика як редактора, сценариста, режисера, теоретика, критика), набуті знання, які автор застосовує в подальшій (уже літературній) праці. Крім конкретних джерел (історій кіно), такі матеріали лягають в основу окремих досліджень літературознавців, зокрема, А.Февральського «Маяковський і кіно», А.Щербака «Маяковський і українська драматургія 20-х років», «Кіно Миколи Бажана: сторінки історії українського радянського кіно», О.Бабишкіна «Кіноспадщина Юрія Яновського», М.Сулими про діяльність на ВУФКУ М.Семенка, О.Булгакової про працю у кіносфері лефівців.У першому розділі «ТЕКТОНІКА ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ТА ПРОБЛЕМА ВЗАЄМОЗВЯЗКУ З КІНО» піднято питання впливу засобів кіномови (системи вираження певної художньої реальності; зображально-виражальних засобів кіно - монтаж, формальні засоби, технічні прийоми) на літературу внаслідок пошуку автором-аванґардистом зумисно ускладненої форми. «Процес інтеграції мистецтв: література і кіно» розкриваються засади інтеграції кінематографа і літератури: визначається тип взаємозвязку як модель збагачення системи виражальних засобів одного виду мистецтва за рахунок іншого, окреслюються межі явища кінематографічності та розрізняються її типи. Синтез за своєю природою передбачає витворення чогось цілісного, що доступне спогляданню, й, отже, стає складовою архітектоніки твору, на рівні якої кіновпливи не можливі, адже те, що відкривається поетичному уявленню в кіно, не проектується на художній твір: «образ цілого» в кіно (зображене слово, «образ слова», за Л.Козловим) відкривається лише в кіно, «образ цілого» в літературі (слово, що зображає; «словесний образ», за Л.Козловим) - лише в літературі. Дисертант оперує поняттями «кінематографічності (динамічності) прози» та «кінематографічності в прозі» (фактура кіно в прозі, кіноконструкція в епічному творі), розрізняючи їх за ознакою неусвідомленого / усвідомленого застосування виражальних засобів кіномистецтва. Аналіз праць, безпосередньо повязаних із кіно як видом мистецтва (статті С.Ейзенштейна, Дзиґи Вертова, Б.Кушнера, В.Маяковського, В.Шкловського, С.Третьякова, Б.Арватова, В.Перцова, Л.Скрипника та ін.), і спеціалізованих (експериментальні, синтетичні) видів словесної творчості з елементами кінотехніки (С.Скляренко, Ф.Лопатинський) дає можливість констатувати, що представники лівої формації мистецтв активно сприяли розвитку питань кіно - жанрової ієрархії, монтажу, його форм (сюжетний і безсюжетний), напрямків і стилів, у межах яких вибудовується стрічка (реалізм; експресіонізм), типів сценарію (передовсім ідеться про сценарій експериментального характеру).