Активне сприйняття тексту читачем і вплив адресата на мовну діяльність автора, жанри діалогічної організації. Прагмасемантична специфіка жанрів науково-навчального підстилю у функціонально-стильовій макросистемі наукового стилю сучасної української мови.
Аннотация к работе
Широке розуміння діалогу полягає у визнанні того факту, що будь-який текст певною мірою діалогізований, оскільки передбачає виражену мовними засобами взаємодію комунікаторів, активне сприймання тексту адресатом, а також вплив останнього на автора висловлення. Під науково-навчальним підстилем розуміємо один зі стилістико-мовленнєвих різновидів наукового функціонального стилю, сформований з певного комплексу притаманних науковому стилю мовних засобів, який обслуговує сферу організованого навчання і характеризується узагальненістю та експліцитністю викладу, лаконічністю, чіткою структурною організацією текстів, їхньою відповідністю навчальній програмі, дотриманням дидактичних принципів (системності подання інформації, послідовності, доступності, наочності тощо), однозначністю, загалом емоційною й субєктивно-оцінною нейтральністю мовних засобів, реалізується в усних і писемних жанрах, діалогічних за своєю природою. Потреба комплексного аналізу науково-навчального підстилю та його жанрів в аспекті лінгвопрагматики, необхідність поглибленого вивчення діалогічності, політекстуальності та інтертекстуальності науково-навчального тексту, визначення засобів діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в сучасній українській мові зумовлюють актуальність теми дисертаційної роботи. Мета дослідження - на основі аналізу технічних текстів науково-навчального підстилю визначити й схарактеризувати засоби їхньої діалогічної організації; продемонструвати, що важливою тенденцією розвитку сучасного писемного науково-навчального тексту є діалогізація, тобто свідома імітація природного діалогу в парі «автор - адресат», а також взаємодія мовців, виражена лінгвальними засобами, активне сприйняття тексту читачем і вплив адресата на мовну діяльність автора висловлення. Відбір писемних текстів для дослідження здійснювався за такими критеріями: 1) відповідність основним жанрам науково-навчального підстилю: підручники, навчальні посібники, курси лекцій, навчальні довідники, методичні розробки, збірники задач (вправ) тощо; 2) кожний підручник, навчальний посібник затверджений Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів; 3) підручники й посібники видані в Україні, є оригінальними (неперекладними), їхніми авторами чи рецензентами є доктори технічних наук; 4) належний рівень змістовності підручників, навчальних посібників тощо; 5) оптимальна структура видань, наявність наочного відтворення внутрішньоструктурних звязків; 6) відсутність мовних і типографських помилок (хоча мають місце деякі стилістичні невправності).У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зясовано ступінь її вивчення, сформульовано мету й завдання дисертаційної роботи, визначено обєкт та предмет аналізу, матеріал дослідження, вказано методологічну основу, окреслено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, розкрито теоретичне значення та практичну цінність отриманих результатів, зазначено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів роботи та публікації, визначено обсяг і структуру роботи. У першому розділі «Лінгвопрагматичні засади дослідження науково-навчальних текстів» висвітлено особливості феноменів політекстуальності, інтертекстуальності в аспекті діалогічної організації навчального наукового тексту; описано прагмасемантичну специфіку жанрів науково-навчального підстилю; проаналізовано вияви авторської мовної індивідуальності в науково-навчальному тексті, приховані інтенції авторів у комунікації, роль мовної поведінки адресанта та його індивідуальних рис у сприйнятті повідомлення комунікатами, визначено засоби авторизації в текстах науково-навчального підстилю; схарактеризовано адресата, його прагматичні сподівання, тактичні й стратегічні вияви специфіки адресованості науково-навчального тексту. Будь-який текст є результатом комунікативного акту, наслідком взаємодії автора й адресата. У писемних науково-навчальних текстах розгортання думки полягає в чергуванні циклів - однокомпонентного, коли одна з позицій лише мається на увазі, та двокомпонентного, коли позиція субєкта та її оцінка пояснені в тексті. Вираження в тексті науково-навчального підстилю внутрішньонаукових комунікативних звязків пояснюється також з урахуванням чинника адресата (термін Н.Д.Забезпеченню провідних комунікативних ознак наукових текстів - обєктивності, узагальненості, аргументованості, поняттєвої чіткості, точності, однозначності, логічної послідовності, лаконічності, аналітичності тощо - сприяє використання таких мовних засобів, як терміни і наукова фразеологія; іменникові конструкції; відносні прикметники; форма 1-ої особи множини (авторське ми); означено-особові, узагальнено-особові, безособові речення; ускладнені речення, у тому числі зі вставними словами; а також цитати, посилання, схеми, таблиці; поділ тексту на частини, параграфи, абзаци та ін. Писемна форма представлена жанрами, автором творів у яких виступає вчений, викладач (підручник, навчальний посібник, хрестоматія, навчальний довідник, ку