Основні передумови та особливості процесу заселення Середнього Подонеччя в другій половині XVII–на початку XVIII ст. Господарсько-побутовий уклад типового поселення майстрів-ремісників Луганського містечка. Економічне районування та торговельні зв’язки.
Аннотация к работе
Невідємною частиною сучасної Української держави є Донеччина, території якої у досліджуваний період входили до складу Дикого поля - історичного регіону, що склався на широких просторах Великого поясу степів Євразії. З найдавніших часів до пізнього середньовіччя цією землею пройшло багато кочових народів, що значною мірою визначало характер освоєння краю. Основні етнічні групи, що були покликані здійснити цей процес, становили росіяни ("служилые по прибору") та українці (селяни), помітну роль в заселенні відіграло також донське та запорізьке козацтво. Така специфіка історичного розвитку краю багато в чому обумовила особливості сучасної етнічної ситуації на Донеччині, яка залишається доволі складною в плані інтеграції населення цього регіону додино (політично?) української нації. На підставі аналізу широкого кола архівних та друкованих джерел, а також, беручи до уваги результати вивчення історі? краю, відтворити і осмислити формування складу населення та особливості господарського освоєння регіону; зовнішні та внутрішні фактори, що визначали перебіг розвитку вказаних процесів; місце і роль досліджуваних територій в рамках земель історичного Дикого поля, залюднених у другій половині XVII-XVIII ст.У першому розділі дисертації "Історіографія та джерела" охарактеризовано джерельну базу дослідження і проаналізовано стан та основні напрямки наукового вивчення обраної теми. Незважаючи на компілятивний по суті характер, вони все ж мають певне значення для дослідження історії краю, оскільки їхні недоліки дозволяють чітко визначити коло проблем, які потребують докладнішого висвітлення. Проте проблема заселення краю висвітлювалася або в контексті міграційних потоків, коли питання хронології, функціональної структури поселень, а отже й особливостей виникнення тих чи інших населених пунктів та їх типологічні характеристики розглядалися побіжно, або в рамках конкретно-прикладних досліджень, недоліком яких було, як правило, вивчення процесів заселення і, частково, господарського освоєння окремих територій краю, які входили до складу тих чи інших штучно утворених у XVIII ст. адміністративно-територіальних одиниць, виділення котрих відбувалося, до того ж, без врахування політичних, соціально-економічних та культурних особливостей краю, що врешті-решт порушувало внутрішню цілісність регіону. Аналіз цих документів дозволяє відтворити географію та масштаби переселенського руху українців, росіян та представників інших народів у краї за часів II (1744-1748 рр.) і III (1763 р.) ревізій. Ки?ві (ЦДІАУК) - 1791, 1413 де зібрано унікальну колекцію документів з історії Словяносербії (1764-1765 рр.); міграційний аспект відображається у складі фонду 1913, де є матеріал про хід внутрішніх переселень в краї; матеріали III та V переписів українського населення краю знайшли своє відображення в фонді 1782 та 1821.