Дослідження історії процесу заселення Донеччини. Вивчення етнодемографічного складу населення українського Донбасу. Промислове освоєння вугільних родовищ Донецького кряжу, масовий розвиток металургії. Переселення вихідців з українських губерній.
Аннотация к работе
[2] Більш давнім поселенням, яке функціонувало в Середньому Подонцівї з часу салтово-маяцької культури й до кінця XIV ст., було Маяцьке поселення, що проіснувало з часів салтово-маяцької культури до кінця XIV ст. і було зруйноване під час походу хана Едигея. Торі не було ніяких укріплень, котрі можна було б використати для захисту від нападів татар, хоча дехто з краєзнавців схильний уважати, що Маяцький острог був збудований в 1644 р., а Тор під передзвін кремлівських курантів і салюту 45 гармат в м. Маяцького повідомляється не лише у звітах керівників загонів, що направлялися на Тор, але й у скарзі архімандрита Святогірського монастиря, який у 1664 р. скаржився царю, що з побудовою Маяцького у монастиря забрали частину угідь, збудували напроти містечка на Дінці міст і стали на ньому збирати мито на користь казни, а паром, яким монахи перевозили з давніх часів через Донець на Торські промисли чумаків, що приїжджали за сіллю, забрали в монастиря, через що в монахів не залишилось засобів до життя й подальшої розбудови монастиря. Тому в квітні 1666 р. воєвода направив на Тор В.Струкова з дорученням виміряти й описати місця, якими татари здійснюють напади на соляні промисли, визначити, які де укріплення необхідно збудувати, щоб захистити від татар не лише промисли, але й Маяцький острог та Святогірський монастир. Цією експедицією при Кривому озері була закладена невеличка фортеця, що послужила основою "жилого города" Соляного, а на рубежі XVII-XVIII ст. у звязку з перенесенням центру солеваріння на Бахмут за ним закріпилася назва Тор (в 1784 р.У першій половині ХІХ ст. корінне місцеве населення кочовиків, котре займалося переважно тваринництвом, через відповідні заходи імперської адміністрації було виселене до інших регіонів. Видається, що саме таким чином влада прагнула убезпечити становище на кордоні, адже через близькість вічно бунтівного Північного Кавказу та Оттоманської Порти могли відбутися і зовнішні військові вторгнення, і повстання місцевого тубільного населення. Звільнений від кочівників регіон, незважаючи на важкі кліматичні умови, активно освоювався українськими селянами, котрі були вихідцями як із Правобережної так, і Лівобережної України.
Вывод
Загалом зміни в етнодемографічній палітрі українського Донбасу мали наступні особливості.
1. У першій половині ХІХ ст. корінне місцеве населення кочовиків, котре займалося переважно тваринництвом, через відповідні заходи імперської адміністрації було виселене до інших регіонів. Видається, що саме таким чином влада прагнула убезпечити становище на кордоні, адже через близькість вічно бунтівного Північного Кавказу та Оттоманської Порти могли відбутися і зовнішні військові вторгнення, і повстання місцевого тубільного населення. Звільнений від кочівників регіон, незважаючи на важкі кліматичні умови, активно освоювався українськими селянами, котрі були вихідцями як із Правобережної так, і Лівобережної України. Наявність вільних земель приваблювала хліборобів у першу чергу з тих українських губерній Росії, де панувало кріпосництво і було істотне аграрне перенаселення. Разом з тим, переселялися на Донбас і представники інших народів: росіяни, греки, євреї, німці, поляки та ін. Аналіз правового поля, яке забезпечувало умови переселення, дозволяє стверджувати, що в найбільш незахищеному стані були саме вихідці з українських земель, тоді як переселенці з власне російських територій та з-за кордону мали відповідні пільги. донбас етнодемографічний історія переселення
2. Починаючи з другої половини ХІХ ст. масштаби збільшення населення на Донбасі істотно зростають. Причинами цього були і початок промислового освоєння вугільних родовищ Донецького кряжу, і масовий розвиток металургії, і селянська реформа 1861 р. У цей період темпи переселення вихідців з українських губерній поступово вповільнюються, тоді як потік переселенців з центральних губерній Російської імперії зріс.
3. Разом зі стрімким розвитком важкої індустрії на Донбасі значними темпами зростала кількість найманих робітників і щільність населення.
Список литературы
1.«Студії з регіональної історії: Степова Україна» http://catalog.odnb.odessa.ua/opac/index.php?url
2. «Історія рідного краю» ч.1 Навчальний посібник., Д., «Фірма Кардинал», 1998р.
3. Дружинина Е.И. Южная Украина 1800-1825 гг. - М., 1970р.
4. Подов В.І., Курило В.С. Історія Донбассу. - Луганськ, 2009р.
5. Пірко В. «Заселення степової України в XVI-XVIII ct.»,Д.,1998р.