Нормативно-правові засади діяльності системи державного фінансового моніторингу України. Відповідальність за невиконання чи недотримання банками вимог законодавства. Особливості та роль механізму взаємодії Служби державного фінансового моніторингу.
Аннотация к работе
Національний банк України Університет банківської справи (м. Київ) Інститут магістерської та післядипломної освіти Кафедра банківської справи Спеціальність банківський менеджмент Курсова робота Засади та механізм функціонування системи державного фінансового моніторингу Науковий керівник д.е.н., професор кафедри економіки та управління _________________ Хоружий Г.Ф. Курсову роботу виконав: студент групи 501-БСм _________________ Глєбов Б.Е. Нормативна - правова база діяльності системи державного фінансового моніторингу України 15 2.1 Нормативно-правові засади діяльності системи державного фінансового моніторингу України 15 2.2 Відповідальність за невиконання чи недотримання банками вимог законодавства щодо здійснення фінансового моніторингу 20 ІІІ. Діяльність системи фінансового моніторингу України у 2011-2012 рр. 24 3.1 Механізм взаємодії Служби державного фінансового моніторингу Національного банку України та суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Десять років - це дитячий строк для держави, але достатній для того, щоб розуміти що діється із окремою державною службою, яка покликана забезпечити протидію відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом у співпраці з іншими державними вітчизняними та закордонними установами. І. Довго таке становище продовжуватися не могло, до того ж,рухаючись до співробітництва у глобалізованому світi з відкритими ринками, Україна почала стикатися з новими викликами, які вона вже не могла вирішувати існуючими засобами - існуючих на той час органів контролю було замало для того, щоб успішно протидіяти економічній злочинності, яка загрожує національним українським iнтересам в глобалізованому світі., Хоча кожна з країн вирішує питання національної безпеки, зокрема протидію легалізації доходів,отриманих злочинним шляхом самостійно, але без спеціально уповноваженого органу,який би співпрацював з подібними органами в інших країнах, успішно протидіяти міжнародному криміналу було надалi все важче. Мало того, країни, які не мають відповідної державної служби, яка б працювала на загальних для всіх країн засадах, та використовувала б загальний досвід, наражаються на ризик поширення тіньового сектору економіки та процесу відмивання грошей, що може привести до обмеження, або втрати частини суверенітету такої країни не тільки де-факто, але й де-юре, i до внесення до списку країн, які не бажають співпрацювати у протидії використанню грошових ресурсів криміналитетом, так званого «Чорного списку» FATF, що на жаль й сталося з Україною в 2002 році. Логічним розвитком подій стало прийняття в тому ж році, та введення в дію Законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», та Закону України про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів,одержаних злочинних шляхом, що дозволило призупинити дію санкцій FATF проти України. [1,95] Але головним наслідком стало те, що був створений і почав свою діяльність в складі Міністерства фінансів України національний орган фінансової розвідки - Держфінмоніторинг України, спочатку, в 2002 створений в статусі Державного департаменту фінансового моніторингу. Національний Банк, навпаки, може отримувати інформацію від підзвітних банків (через яки ведуть розрахунки підприємства) щоденно, але їй бракує детальності, і її треба систематизувати у напрямку держiнтересiв. Субєктами первинного фінансового моніторингу є: •банки, страхові та інші фінансові установи; •платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; •товарні, фондові та інші біржі; •професійні учасники ринку цінних паперів; •інститути спільного інвестування; •гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; •підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; •підприємства та обєднання звязку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів; •інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції. Субєктами державного фінансового моніторингу є: •центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій; •спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом та повноваженнями, а саме Державна Служба фінансового моніторингу України. Державна політика протидії відмиванню коштів в Україні здійснюється за такими напрямками: •запобігання виникненню передумов легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму шляхом удосконалення законодавства; •запобігання використанню фінансової системи України з метою легалізації доходів, одержаних злочинними шляхом, та фінансування тероризму; •удосконалення регулювання та нагляду з