Аналіз літературознавчих студій, присвячених літературному процесові від найдавніших часів до початку 20-х років XX століття. Опис випадків, що породжують фальсифікаторські підходи до явищ літературної творчості. Характеристика наукових і ненаукових шкіл.
Аннотация к работе
Скажімо, великодержавні амбіції простежувалися в теорії, за якою українська література певний час розглядалася як віддам російської, а "втерті традиції" - це коли твір розглядався тільки як ілюстрація (хай і художня) якогось там життя. Наприклад, Леся Українка з подібного приводу писала: "Ах, сміхота була мені читати рецензії на мою "Кассандру"! Але суттєво, що вчений спробував на матеріалі українського письменства відповісти на дуже важливе для науки і свого часу питання про те, що таке історія літератури і власне літературний твір, що таке, зрештою, українська література як самобутній естетичний феномен. Література кожної нації, підкреслював учений, це завжди звязок з іншими літературами, бо способи, методи, напрями, течії творчості мають здатність дуже швидко мандрувати від літератури до літератури, залишаючи в кожній із них щось своє, оригінальне, самобутнє. Подібне спостерігається і в науковому осмисленні української літератури: в різні часи воно не було позбавлене впливів російського чи польського літературознавства, але в принципі розвивалось як органічна частка світової науки про літературу і залишалось самобутнім, як феномен власне української науки.