Форми, типи демократизації суспільних відносин з акцентом на децентралізації державного управління. Розробка авторської концепції децентралізації державного управління через аналіз зарубіжних моделей і досвіду проведення адміністративної реформи в Греції.
Аннотация к работе
Підхід дисертанта базується на комплексній децентралізації державного управління і подається у єдиному контексті представницької влади. Йдеться про цілісне розуміння децентралізації державного управління як одного з суттєвіших важелів впливу на загальну демократизацію суспільних відносин в Україні. Актуальність теми визначає наукову проблему: зясувати роль і місце децентралізації державного управління у загальному процесі демократизації, високою мірою позначеної зовнішніми впливами. Наукова новизна дисертації полягає у синтезуванні сучасних політологічних концепцій демократизації суспільних відносин та децентралізації здійснення владних повноважень від імені народу; дослідженні зовнішніх впливів на системну еволюцію посткомуністичних країн; аналізі досвіду країн і мегаполісів при втіленні наукових ідей децентралізації; вивченні та поданні новітньої концепції дорадчої демократії і теорії обмежених можливостей децентралізації державного управління на рівні відносин "муніципалітет - міські райони - передмістя - міста-супутники". На захист виносяться такі базові положення: (а) у ході системних змін у світі відбуваються посутні зміни у характері демократизації суспільних відносин; (б) головна роль здійсненні демократичних перетворень належить децентралізації здійснення владних повноважень, делегованих народом; (б) місцеве самоврядування є лише часткою ширшого процесу децентралізації; (в) децентралізація у перехідних суспільствах прямо залежить від міжнародного середовища та здатності владних інститутів всіх рівнів вступати у конструктивні міжнародні відносини; (г) принцип дорадчої демократії в управлінні мегаполісом набуває високої доцільності, коли йдеться про конкретні ділянки участі виборців; (д) децентралізація обмежено поширюється на місцеві органи державного управління.Концептуальна суть тут може бути виражена у таких узагальненнях: (а) розвиток історично зумовленого етапу взаємозалежності держав нині відбувається під впливом системних змін у перехідних країнах; (б) перехід ННД від командної до ринкової економіки, від тоталітаризму до демократії є безпрецедентним; (в) порівняно з постсоціалістичними державами Центрально-Східної Європи та Азії ситуація в ННД має тенденцію до консервування управлінської застиглості; (г) існує звязок між рівнем демократії і управлінською децентралізацією, соціальними здобутками і досягненнями самоврядування, верховенством закону та політичною стабільністю; (д) від успіхів перехідної держави у становленні демократії, зокрема, місцевого самоврядування залежить ставлення до неї економічно розвинутої частини світу. У світовій політичній думці логічно поєднуються поняття "демократизація, децентралізація і розвиток". Ми поділяємо такий підхід, узалежнюючи демократизм держави від здатності вищих ешелонів влади передати більше повноважень і обовязків регіональним і місцевим владним структурам. З цього виводяться типи управлінської децентралізації: зниження концентрації влади, передача більшої кількості повноважень місцевим органам влади та делегування обовязків "зверху донизу". Просторова децентралізація відноситься до регіонального і місцевого планування з урахуванням географічних показників і застосовується у визначенні й формулюванні цільових програм деконцентрації промислових і житлових комплексів у великих містах шляхом сприяння появі регіональних і локальних полюсів розвитку.Під політичною формою децентралізації, розуміють передачу розробки і прийняття рішень владним інститутам нижчого рівня, громадам чи їх обранцям з наданням їм серйозних контрольних функцій. За нашим визначенням, децентралізація поділяється на а)"екстенсивну", тобто поширювану на всі відгалуження владних інститутів та ініційовану "знизу"; б) здійснювану на засадах "зверху донизу", а саме шляхом відмови центру від окремих функцій, внаслідок чого відтворюється управлінська корпорація на основі єдності стратегічних цілей; в) базовану на поєднанні взаємного контролю і незалежності управлінських інститутів, наділенні нижчих структур управління напіавтономними функціями при збереженні підзвітності і часткової підпорядкованості. Першочергове значення для ефективного втілення у політичну практику будь-якого з типів децентралізації має законодавче забезпечення, яке за умов посттоталітарної демократизації гарантує підвищення ролі виборців у розробці рішень та їх контролюванні. Досвід доводить, що надмірна централізація управління регіональними і місцевими проектами зазвичай негативно впливає на залучення інвестицій, веде до втрати можливості вчасно і якісно реагувати на потреби регіонів і міст та сприяти їх забезпеченню необхідними ресурсами. Зрушення відбуваються найбільш успішно коли існує нагальна потреба у використанні владними структурами держав з перехідною економікою вивірених ринкових механізмів регулювання, їх відмови від повернення до командних методів у стосунках з бізнесом навіть тоді, коли вони здаються "тимчасово необхідними".
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. Засадною рисою сучасної демократії є представницький характер влади у поєднанні з первинністю інтересів людини. Функціонально демократія включає виборність державних лідерів на засадах конкуренції та наступну їх підзвітність перед громадськістю. Послаблення двостороннього звязку між громадянами і державними інституціями веде до деградації демократичних завоювань. Не обрана до владних структур більшість громадян має впливати на формування і реалізацію управлінських рішень.
2. Децентралізація - це поступове делегування постійно зростаючої частини повноважень регіональним, міським і сільським владним інститутам. Децентралізація державного управління є ключовим виміром демократичності держави і суспільства. Існує позитивний звязок між децентралізацію владних повноважень і соціально-економічним розвитком.
3. Під політичною формою децентралізації, розуміють передачу розробки і прийняття рішень владним інститутам нижчого рівня, громадам чи їх обранцям з наданням їм серйозних контрольних функцій. Місцеве самоврядування не слід ідентифікувати із самоврядуванням неурядових організацій.
4. За нашим визначенням, децентралізація поділяється на а)"екстенсивну", тобто поширювану на всі відгалуження владних інститутів та ініційовану "знизу"; б) здійснювану на засадах "зверху донизу", а саме шляхом відмови центру від окремих функцій, внаслідок чого відтворюється управлінська корпорація на основі єдності стратегічних цілей; в) базовану на поєднанні взаємного контролю і незалежності управлінських інститутів, наділенні нижчих структур управління напіавтономними функціями при збереженні підзвітності і часткової підпорядкованості.
5. Світовий досвід підтверджує обмеженість децентралізації за принципом "зверху донизу", оскільки вищі ешелони влади не зацікавлені виступати з такими ініціативами. При запровадженні третього типу децентралізації центральні й регіональні органи влади делегують не повноваження, а відповідальність. Першочергове значення для ефективного втілення у політичну практику будь-якого з типів децентралізації має законодавче забезпечення, яке за умов посттоталітарної демократизації гарантує підвищення ролі виборців у розробці рішень та їх контролюванні.
6. Досвід доводить, що надмірна централізація управління регіональними і місцевими проектами зазвичай негативно впливає на залучення інвестицій, веде до втрати можливості вчасно і якісно реагувати на потреби регіонів і міст та сприяти їх забезпеченню необхідними ресурсами. Доцільною є при цьому обмеженість впливу політиків на економічну сферу формами сприяння розвитку і укладенню ділових угод, відсутністю корупції, захистом прав власності тощо. Демократична децентралізація влади можлива тільки при налагодженні кооперативних відносин між бізнесом і державою.
7. Фундаментальною проблемою для нових європейських демократій є осмислення викликів, що постають при спробах консолідації децентралізованої практики. Зволікання у реагуванні на виклики часу дають підстави центрові для перебирання на себе додаткових повноважень.
8. Зрушення відбуваються найбільш успішно коли існує нагальна потреба у використанні владними структурами держав з перехідною економікою вивірених ринкових механізмів регулювання, їх відмови від повернення до командних методів у стосунках з бізнесом навіть тоді, коли вони здаються "тимчасово необхідними". Позитивне регіональне і місцеве управління можливе за координації дій в головних сферах, якими вони покликані опікуватись - економіка, культура та наука й освіта. Тут домінує принцип "одержати більше, ніж було вкладено".
9. Аксіомою є той факт, що якість управлінських рішень залежить від системного вибору держави та її громадян. Мінімум державного втручання в економічні процеси позитивно впливає на ефективність виробництва і сфери послуг.
10. Грецький досвід здобуття і фактичної втрати незалежності свідчить про доцільність спрямування зусиль регіональних і місцевих політичних еліт України на забезпечення й реалізацію загальнонаціональних інтересів. Цей же досвід показує деструктивний характер урбанізації, за якого відбувається зосередженість населення у столиці. Нині в Греції здійснюється адміністративна реформа на засадах поєднання децентралізації управління державою та недопущенням її перетворення у "незалежні кантони". Відповідний план передбачає модернізацію управління з акцентом на забезпеченні високоякісних послуг громадянам міст і сіл; підняття ролі місцевих органів влади та їх обраних представників; становлення фінансової незалежності місцевих властей та координування місцевих інвестицій; зміцнення внутрішніх ресурсів регіонів; прозорість в управлінні фінансовими ресурсами.
11. У постсоціалістичних країнах, які не входили до складу СРСР, система децентралізації у повоєнні роки не була зруйнована. Тому делегування владних повноважень на місця посідало другорядне значення у порівнянні з іншими аспектами демократизації, здійснюваної з метою прискореного наближення до критеріїв ЄС. Цей досвід засвідчує, що повалення тоталітарного режиму тільки ініціює зміни у суспільних відносинах, для демократизації яких потрібна позбавлена революційності адаптація місцевих органів державного управління до нових обставин. Глобалізація змушує розвинуті країни Заходу враховувати можливі наслідки для себе від перебігу подій у постсоціалістичних країнах, але зберігається обмеженість зусиль західних політиків рамками національних інтересів, вимогами виборців тощо. Тому вирішальним у реформах залишається національний потенціал. У Вєтнамі вирішення означеної проблеми сталося без корінного зламу управлінських структур, через національний варіант розвитку. Формально опираючись на рішення КПВ про необхідність посилення централізму управління, у практичному житті там зробили ставку на такий аспект партійної постанови, як "розширення обсягів відповідальності влади секторів і місцевостей". Різними шляхами політикам країн Центрально-Східної Європи і Вєтнаму вдалося вийти на шлях формування партнерських відносин між державою і народом.
12. Не всі пострадянські держави віднайшли власний варіант демократизації, адекватний проблемам посткомуністичної реконструкції. На відміну від європейських і азіатських партнерів по соціалістичному блокові, Україна стала у цих питаннях на шлях експериментів. Непостійність і спорадичність рішень та дій негативно позначається на загальному суспільному поступі. Досі не відлагоджені демократичні відносини між владними інститутами у центрі, в регіонах і на місцях.
13. Проблеми урбанізації та розвитку управління мегаполісами розглядаються міжнародними експертами крізь призму впливу глобалізації та породжених нею соціально-економічних деградацій. Роль міських органів влади, особливо у мегаполісах, ускладнюється. Зявилась конфліктна дилема між розвитком і можливостями конкретного міста чи території, здатністю його управлінських структур діяти з урахуванням місцевих особливостей та необхідністю самостійного входження у міжнародні відносини, зокрема, з метою залучення зарубіжних інвестицій. Успіх міжнародних проектів у межах конкретних міст на пострадянському просторі далеко не завжди залежить тільки від ставлення потенційного зарубіжного інвестора до певної країни.
14. У Латинській Америці економічні проблеми спричинили у 1980-ті роки в цілому позитивну заміну "міської адміністрації" "міським менеджментом". Елемент децентралізації став реакцією центру на бюджетну кризу та виступи економістів проти непомірного нарощування зовнішнього боргу. Передаючи частину повноважень на місця, центр прагнув не тільки самоусунутися від бюджетного фінансування суспільних потреб а й перекласти на регіони і міста проблему запозичень і розрахунків за них.
15. Високу ефективність у вирішенні конкретних проблем міста в США, зокрема, у сфері правоохорони та освіти показала так звана дорадча демократія. Її суть у створенні спеціальних офіційних громадських обєднань, які спільно з представниками муніципалітетів займаються обговоренням певних проектів і дій міського рівня, контролюють їх прийняття і реалізацію. Разом з тим у цілому слід погодитися з потребою збереження часткової централізації управління мегаполісом, надто коли вирішуються загальноміські проблеми.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях
1. Теорія та практика процесу демократизації суспільних відносин. (Критичний аналіз сучасних концепцій). - К., 2000 р., 2 др. арк.
2. Демократичне управління містом в умовах глобалізації міжнародних відносин. К., 2000 р. - 2 др. арк.
3. Децентралізація державного управління як чинник демократизації суспільних відносин. К., 2000 р., 3 др. арк.