Характеристика взаємодії понятійних і мовних категорій та форм вираження числа, зокрема лексичних та граматичних. Категорії числа іменників у дописемний період існування німецької мови, етапи зародження морфологічних та фонетико-граматичних маркерів.
Аннотация к работе
Очевидно, що її зародження ґрунтується на особливостях існуючого з давніх часів поняття загального числа, розвиток якого (поняття) спричинив появу граматичних форм вираження кількісних значень. Незважаючи на те, що в германістиці є дослідження, які торкаються історії розвитку категорії числа іменників в різних мовах (В. Рейхманн), проте у них лише в загальних рисах розглянуто становлення цієї категорії, появу граматичних маркерів та особливостей їх розвитку, а ні генетичні витоки, ні умови зародження граматичного числа і досі докладно не вивчено. Переважно це стосується аналізу категорії числа в німецькій мові, де обєктом спостереження виступала в основному реалізація кількісних показників у синхронії (А.М. Тому в основу аналізу категорії числа іменників у німецькій мові в даному дисертаційному дослідженні покладено синхронно-діахронічний підхід, який дає змогу простежити аналізоване граматичне явище у становленні й динаміці та зясувати умови зародження, функціонування і шляхи розвитку особливостей і тенденцій еволюції числа.Виходячи з того, що різномовні народи оперують єдиними логічними категоріями і шляхи розвитку мислення є подібними незалежно від мовного типу, розглянуті праці в галузі вивчення категорії числа уможливлюють прийняття концепції, згідно з якою категорія числа пройшла такі основні етапи розвитку: 1) період існування збірних іменників, коли в одній формі збігались одиничність та двоїна (множинність); Новий формальний маркер числа міг уживатися з будь-якими іменниками, що мають форми однини та множини. В момент розпаду вона мала форми трьох різних родів (чоловічого, середнього і жіночого), а також трьох різних чисел (однини, двоїни і множини) для іменника та дієслова. Аналіз текстів двн. мови висвітлив, з одного боку, шляхи зародження та становлення граматичних маркерів числа і, з іншого, наявність слідів, які передували граматичним формам однини/множини. Аналіз форм множини у двн. мові уможливив виокремлення наступних типів множини: безфлективний (ситуативний) iar “рік”, man „людина”, консонантний із суфіксами-ar,-er,-on,-un: jungaron “апостоли”, erdun „землі”, dohter “дочки”, fingar „пальці”, вокалічний із кінцевим голосним /-i,-a,-o,-u/: burgi “міста”, daga „дні”, goda „боги”, mano „люди”, умлаутний (а>е в корені): gast - geste „гість - гості”, hant - henti „рука - руки“.В реферованому дисертаційному дослідженні запропоновано новий підхід до вивчення: 1) шляхів зародження мовних одиниць вираження числа іменників, 2) особливостей їх розвитку і функціонування в німецькій мові, 3) процесу взаємодії лексичних і граматичних засобів у генезисі числа. Результати дослідження граматичної категорії числа дали змогу встановити, що зародження граматичних форм числа ґрунтується на ознаках розвитку загального поняття числа, яке мало лексичні форми реалізації. Найдавніший період існування числа характеризувався наявністю опозиції „ціле/частина” і звідси походить опозиція „два/один”, яка послужила зародженню поняття „одиничність/двоїна (множинність)”. Найдавнішими є безфлективні форми, що належать до лексичного типу множини, інші засоби вираження числа свідчать про перехід на граматичний рівень і одночасно про зародження граматичних маркерів числа. В дописемний час у німецькій мові відбулося поступове розщеплення суфікса основи, як результат цього початковий приголосний відійшов до кореня (фонетична атракція), а наступний голосний перетворився у флексію у вигляді-i,-o,-u, яка синкретично виражала відмінок та число.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
В реферованому дисертаційному дослідженні запропоновано новий підхід до вивчення: 1) шляхів зародження мовних одиниць вираження числа іменників, 2) особливостей їх розвитку і функціонування в німецькій мові, 3) процесу взаємодії лексичних і граматичних засобів у генезисі числа.
Результати дослідження граматичної категорії числа дали змогу встановити, що зародження граматичних форм числа ґрунтується на ознаках розвитку загального поняття числа, яке мало лексичні форми реалізації. Найдавніший період існування числа характеризувався наявністю опозиції „ціле/частина” і звідси походить опозиція „два/один”, яка послужила зародженню поняття „одиничність/двоїна (множинність)”. Наступний етап у розвитку числа можна позначити як час появи парціального значення в слові, коли „частина” відділилася від „цілого” і, як результат, „одиниця” вийшла з форми двоїни. Отже, форми множини слів є первинними по відношенню до форм однини. Одночасно з лексичними формами йшло зародження граматичних ознак числа. Делексикалізація перших поступово привела до зародження граматичних формативів категорії числа в індоєвропейській прамові. Останній етап у розвитку числа полягає в появі в індоєвропейській прамові протиставлень „два” - „один” і „один, два” - „багато”, що зумовили закріплення в мові-основі однини, двоїни та множини. Утворення „множинності” як поняття лічильної безкінечної множини є завершенням розвитку числа в доісторичну епоху.
Матеріал німецьких текстів уможливив визначення в іменниках чіткої реалізації однини і множини та виявлення слідів двоїни, функціонування якої належить до дописемного часу.
Найдавнішими є безфлективні форми, що належать до лексичного типу множини, інші засоби вираження числа свідчать про перехід на граматичний рівень і одночасно про зародження граматичних маркерів числа.
Граматичні показники числа беруть свій початок від прагерманського часу і повязані із суфіксами *-der/*-?er, *-den/*-?en (та їх редукованими формами *-de/*-?e), що мають в основі семантику „одиничність (цілісність)” і „двоїна (множинність)”, а також *-na, *-ra, *-kwa зі значенням „одиничності”. Останні виражають множину шляхом редуплікації.
В дописемний час у німецькій мові відбулося поступове розщеплення суфікса основи, як результат цього початковий приголосний відійшов до кореня (фонетична атракція), а наступний голосний перетворився у флексію у вигляді -i, -o, -u, яка синкретично виражала відмінок та число. Типовим для реалізації однини/множини в давні часи виступає протиставлення „нульова флексія/кінцевий голосний (-i, -o, -u)”. Спрощення в германській структурі слова та дія фонетичної атракції привели до розщеплення суфіксів та утворення консонантного і вокалічного типів множини у двн. мові, що синкретично позначають число та відмінок.
Фонетичні зміни в корені слова спричинили зародження власне граматичного показника числа умлаутного типу. Наприклад: vater „батьки”. Дія граматичної аналогії призвела до переносу показників числа на іменники з іншими основами, які не мають семантичної подібності з первинними словоформами.
У свн. мові провідними у вираженні числа є граматичні формативи, до яких належать суфікси, що зазнають уніфікації під час розвитку свн. мови та представлені у вигляді -e(n), -e, -er, -s. Історично -e(n) та -er походять від імен з основою на приголосний та -e. Суфікс -s є запозиченим.
Поява нових умлаутних голосних у свн. період /u,o/ (довгих та коротких) поруч з і-умлаутним, який існував із двн. періоду, зумовила збільшення частки іменників у множині з умлаутними формами (пор. 0,9% та 13,2%). Цей фонетико-граматичний показник, реалізований у корені слова, є єдиним формативом, що визначає граматичне число за допомогою протиставлення „відсутність умлаута/наявність умлаута”.
Рнвн. мова свідчить про диференціацію засобів вираження числа та відмінка, які в попередні періоди були для обох систем синтетичними. У підсумку попередня морфемна структура „корінь флексія” поступово перетворилася на „корінь суфікс множини флексія”. Аналіз текстів показав, що на кінець рнвн. періоду в мові існували наступні типи множини: - умлаутний /u,o,a/ , - консонантний із суфіксами -(e)n, -er, -s, - вокалічний із суфіксом -e, - безфлективний.
З точки зору місця реалізації формативів множини необхідно розрізняти синтетичні структури, які припадають на лексему іменника, та аналітичні, що проявляються в іменниках з артиклем та іншими словами-означеннями.
Результати дослідження граматичної категорії числа в німецькій мові уможливили визначення особливостей її зародження, функціонування та шляхів розвитку, а також опис фонетико-граматичних маркерів множини, які прийшли на зміну семантичним. Еволюція категорії числа іменників свідчить про перехід синтетичних засобів вираження в аналітичні. В цілому розвиток граматичних показників числа іменників у німецькій мові становить собою дивергентний процес, характерний для багатьох одиниць мови. Подальші дослідження отриманих діахронічних констант в інших мовах поглиблюватимуть уявлення про типологічні риси германських мов і увиразнюватимуть наукові перспективи отриманих результатів.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Зарождение и становление категории числа имени: постановка проблемы // Записки з романо-германської філології. - Вип. 16. - Одеса: Фенікс, 2005. - С.41-50.
2. Зарождение формантов множественного числа имени в немецком языке (на материале древних текстов) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - №773. - Вип. 52. - Харків: Константа, 2007. - С.117-121.
3. Реализация формантов множественности в именах существительных немецкого языка (на материале текстов I пол. XII в.) // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Збірник наукових праць. - Вип.17. - ДОННУ, 2008. - С. 64-74.
4. Истоки зарождения числа имени в немецком языке (на материале памятника «Das Hildebrandslied») // Матеріали Міжнародної наукової конференції на честь 90-річчя доктора філологічних наук, професора Андрія Костянтиновича Корсакова «Лінгвістична теорія: надбання, актуальні проблеми та перспективи розвитку». Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету. - Вип. 6. - Одеса: Між нар. гуманітар. ун-т, 2007. - С.71-76.
5. Следы двойственного числа в немецком имени (на материале древних текстов) // Матеріали IV Міжвузівської конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур». - Донецьк: ДОННУ, 2006. - С. 22-24.
6. Становление категории числа имени в средневерхненемецком языке // Матеріали V Міжвузівської конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур». - Донецьк: ДОННУ, 2007. - С.22-24.
7. Реализация формант множественного числа имени в текстах ранненововерхненемецкого периода // Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук Левицького В.В. «Актуальні проблеми германської філології». - Чернівці: Книги - XXI, 2008. С.115-117.