Журналістикознавчий процес в Україні з кінця ХІХ століття до кінця 80-х років ХХ століття, його залежність від суспільно-політичної ситуації, конкретних історичних подій, реального становища журналістики, наукових досліджень, появи наукових особистостей.
Аннотация к работе
І хоч про наукові дослідження в галузі української журналістики, які спорадично ведуться уже понад століття, висловлено низку принагідних суджень, жодного цілісного наукового огляду цього процесу не існує. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності визначити систему українського журналістикознавства, простежити шляхи його розвитку в період з кінця ХІХ століття до кінця 80-х років ХХ століття, проаналізувати процеси формування історико-журналістського і теоретико-журналістського напрямків, а також наукові доробки найбільш визначних журналістикознавців, виокремивши в їхніх дослідженнях найсуттєвіше, потрібне для подальшого використання. Приступаючи до аналізу журналістикознавчого процесу протягом сторіччя, можна було піти шляхом вивчення окремих періодів історії чи обмежитись науковим оглядом історико-журналістських студій, зясуванням умов зародження і формування різних наукових концепцій і шкіл. Та, виходячи із сучасних потреб журналістикознавства мати загальну картину розвитку наукової думки про українську журналістику, ми обрали шлях відтворення усього процесу розвитку наукової думки про виникнення періодики, її основних етапів, здобутків і прорахунків, суперечливих суджень про драматичні сторінки нашої історії та історії друкованого слова. Мета дисертаційного дослідження - осмислити у загальних рисах історію й основні проблеми, етапи розвитку досліджень про українську журналістику в період із кінця ХІХ століття до кінця 80-х років ХХ століття, сформувати концепцію поступу наукової думки в цей суперечливий історичний період.У першому розділі „Історія питання та умови розвитку журналістикознавчого процесу в Україні” проаналізовано ступінь наукового опрацювання проблеми, розглянуто умови розвитку журналістикознавчого процесу в Україні у радянський час. До другої групи можна віднести наукові праці, в яких розглядаються певні етапи у розвитку українського журналістикознавства, зокрема формування історико-журналістської науки в Україні. Науковцями проведено аналіз здобутків і прорахунків дослідників української преси, зроблена спроба осмислити методологічні засади історико-журналістської науки, відкинуто розроблену в радянський час періодизацію історії української преси. У другому розділі „Зародження журналістикознавчих досліджень в Україні” проаналізовано напрями наукових пошуків у галузі журналістики, які в Україні розпочалися у другій половині ХІХ століття. Дослідником, який вперше ґрунтовно проаналізував розвиток української преси і чітко висловився щодо теорії журналістики, був Іван Франко.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
Трачук Т. Українське пресознавство 50-60-х рр. ХХ ст.: до постановки проблеми // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 2003. - Вип. 11. - С. 665-670.
Трачук Т. А. До витоків української науки про журналістику // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2003. - Т. 13. - С. 82-89.
Трачук Т. А. Питання періодизації історії українського журналістикознавства // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2004. - Т. 14. - С. 95-100.
Трачук Т. А. Розвиток журналістикознавчих досліджень в Україні протягом 30-80-х років ХХ століття // Українське журналістикознавство. - К., 2004. - Вип. 5. - С. 29-32.
Трачук Т. А. До питання термінологічної точності // Міжнародна науково-практична конференція „Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів”: Тези конференції / Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 27-28 травня 2004 року. - К., 2004. - С. 78-79.