Розгляд основних аспектів компетентнісного підходу. Визначення актуальності і значимості формування ключових компетентностей в галузі теорії і практики сучасної школи. Впровадження компетентнісного підходу в організацію навчально-виховної роботи.
Аннотация к работе
А це, фактично, і є виконання Закону України «Про Освіту», де говориться: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей; формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [8, 451]». Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості [14]. У «Рекомендаціях з освітньої політики» як стратегічний напрямок зазначено: «Сьогодні актуальності набуває поняття компетентностей, що повязано з багатьма чинниками, оскільки компетентності… є тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність учня - випускника до життя, його подальшого розвитку й активної участі в житті суспільства [21]». Актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Тому, як вважає І.Єрмаков, у сучасності «мова йде про життєву, компетентнісну педагогіку, яка сприяє розкриттю сутнісних сил учня, розвитку в нього ключових компетенцій.Характеризуючи парадигму сучасної освіти (діяльнісно-ціннісну) і відповідну їй модель освітньо-виховного процесу (антропоцентричну), М.В.Алєксєєв виділяє ключові поняття компетентнісного підходу - це компетенція і компетентність [1]. Питання компетенцій і компетентності особистості є досить розробленим у науковій літературі; на основі аналізу літератури робимо висновок, що компетенції - узагальнене поняття, комплекс різних компонентів: знань, умінь, навичок, установок, цінностей, ставлень, рис, - які дають змогу особистості ефективно виконувати певні функції відповідно до встановлених стандартів; а компетентність - інтегральна характеристика особистості, яка визначає її здатність вирішувати проблеми і типові завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, у різних сферах діяльності на основі використання знань, навчального досвіду відповідно до засвоєної системи цінностей. Основна різниця між поняттями «компетенція» і «компетентність» полягає в тому, що перше визначається державою, певними установами або окремими особами, які організовують той чи інший вид діяльності, а друге набувається в процесі оволодіння знаннями, вміннями, навичками (компетенціями) і вказує на здатність і нахил індивіда до виконання певного виду діяльності. Крім відомих із зарубіжної літератури ознак ключових компетентностей, які наведено у матеріалах Лісабонської конференції (РЄ), у працях Локшиної О.І., Овчарук О.В., Пометун О.І., відзначаємо ще такі, що характеризують їх якісну відмінність від узвичаєних - ключові компетентності повязують воєдино особистісне і соціальне в освіті, відображають комплексне оволодіння сукупністю способів діяльностей, що створює передумови для розробки індикаторів їх вимірювання; вони виявляються не взагалі, а в конкретній справі чи ситуації; набуваються молодою людиною не лише під час вивчення предметів, але й засобами неформальної освіти, впливу середовища тощо. Соціально-трудова компетентність повязана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодівання етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціонувальної грамотності; уміння організовувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність порівнювати їх із потребами ринку праці.Забезпечуючи компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі початкової школи, я взяла за основу своєї діяльності виконання основних принципів, на яких базується сучасна освіта: - навчити дітей жити разом; навчити дітей отримувати знання;З огляду на свою специфіку, предмет українська мова спроможний забезпечити формування і розвиток таких ключових компетенцій, як: комунікативна, соціальна, загальнокультурна, уміння вчитись. З цією метою у процесі навчання української мови школярі повинні оволодіти різними видами мовленнєвої діяльності, мовою як засобом спілкування. Для цього на уроках української мови в учнів треба формувати здатність: - продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді; Реалізація цієї компетенції в процесі навчання української мови передбачає передусім формування культури міжособистісних відносин, толерантної поведінки, моральних якостей; а також ознайомлення з культурною спадщиною українського народу, найважливішими досягненнями національної науки й культури, визначними подіями та постатями в історії України. Ця компетенція реалізується на уроках української мови шляхом формування мотивації навчання і здатності організовувати свою працю для досягнення результату; виконувати розумові операції й практичні дії; володіти уміннями й навичками самоконтролю та
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти
1.1 Компетенція і компетентність особистості - мета сучасної школи
1.2 Реалізація компетентнісного підходу в навчально-виховному процесі
Розділ ІІ. Система діяльності вчителя початкових класів з реалізації компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі
2.1 Реалізація компетентнісного підходу на уроках української мови
2.2 Реалізація компетентнісного підходу на уроках математики
2.3 Читацька компетентність учнів
2.4 Впровадження компетентнісно орієнтованого навчання в навчально-виховний процес
2.5 Формування ключових компетенцій учнів засобами інформаційно-комунікаційних технологій