Запозичення та особливості їх відтворення при перекладі - Курсовая работа

Запозичення та особливості їх відтворення при перекладі 1. Теоретичні аспекти перекладу запозичень 1.1 Вплив запозичень на історичний розвиток мови Мова, як відомо, є складноструктурованою, поліфункціональною системою, яка постійно еволюціонує під впливом цілої низки зовнішніх та внутрішніх чинників. Дія цих чинників або, як їх називає Б. Головін [4], умов, завжди здійснюється комплексно, оскільки будь-які зміни в мові відбуваються за певних внутрішніх та зовнішніх умов одночасно. Внутрішні умови мовних змін визначаються системними звязками та відношеннями, що діють у самій мові, а також знаковим матеріалом, що є в її розпорядженні. Колшанський стверджує, що результати відображувальної розумової діяльності людини закріплюються безпосередньо в одиницях лексики, зокрема в словах, якими можна оперувати в процесі спілкування, а також оцінювати їх як певний етап пізнання [12, с. Ступінь впливу екстралінгвістичних чинників на розвиток мови, її словниковго складу є неоднаковим у різні історичні епохи [11, с. Тому природним є інтерес учених до етимології лексичних запозичень у мові, до сфери їх вживання, але більшою мірою - визначення причин надмірного захоплення і невиправданого використання запозиченої лексики. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. про доцільність чи недоцільність іншомовних слів писали такі зарубіжні вчені, як О. Соболевський, Р. Брандт, Є. Карський, М. Фасмер. Аналізуючи словниковий склад мови, походження слів, дослідники говорили про ті чи інші запозичення, розглядаючи вже з наукового погляду питання потреби в іншомовних запозиченнях. Від дослідження розрізнених чинників і конкретних генетико-хронологічних характеристик іншомовних слів вчені поступово перейшли до теоретичних проблем запозичення. Це перш за все визначення терміна «запозичення», зясування умов і причин запозичення, типів іншомовної лексики, характеру асиміляції іншомовного слова у мові-рецепторі тощо. А. Мейє вже на початку ХХ століття вважав, що зрозуміти мову «можна лише з урахуванням її соціальної природи», і показав, що кінцевою причиною зміни значення слів є не внутрішні зміщення у контакті і не психологічні процеси, а соціальні умови, які стоять за ними [18, с. Поряд із питаннями етимологічними, доцільності чи недоцільності запозичення, які ставились ученими кінця ХІХ - початку ХХ ст., увага приділялась і розгляду причин запозичення, асиміляції іншомовної лексики, а також поділу іншомовної лексики за ступенем її освоєння на лексику освоєну та іншомовну. 1.2 «Хибні друзі перекладача» як одна з найпоширеніших перекладацьких проблем в міжмовному та внутрішньомовному контексті Для досягнення адекватності перекладу при передачі денотативного змісту в тексті перекладачі використовують спеціальні прийоми, маючи при цьому справу з різними типами лексичних відповідностей. Коллер розрізняє два типи «хибних друзів перекладача»: діахронічні, інтралінгвальні (внутрішньомовні) та синхронічні, інтерлінгвальні (міжмовні). Назви мір, ваги та інших величин виміру, які є співзвучними в мові оригіналу і мові перекладу, але які не збігаються по кількості: das Pfund - 500 г., а російський фунт має 409,5 г, der Zentner - в Німеччині - 50 кг (100 німецьких фунтів); в Австрії та Швейцарії - 100 кг [16, с. Їх виникнення зумовлене процесами більш ніж сорокарічного дивергентного розвитку німецької мови у колишніх соціалістичній НДР та капіталістичній ФРН - з 1949 по 1990 рік. Так, С. Гриньов, проаналізувавши роботи багатьох лінгвістів, які висвітлювали дану проблему, зараховує до екстралінгвістичних такі причини: 1) культурний вплив одного народу на інший; 2) наявність усних або писемних контактів країн з різними мовами; 3) підвищення інтересу до вивчення тієї або іншої мови; 4) авторитетність мови-джерела (що іноді призводить до запозичення багатьма мовами і появі інтернаціоналізмів); 5) історично обумовлене захоплення певних соціальних верств культурою чужої країни; 6) умови мовної культури соціальних прошарків, що запозичують нове слово [9, с. Наприклад, Г. Цифонун вважає, що в 1862 році в німецькій мові існувало 148 англіцизмів, у 1899 році - 392 таких одиниць, у 1909 році - близько 900.