Природні умови українського Полісся як частини Поліської низовини. Систематизація відомостей про особливості поширення заповідних територій регіону, зокрема Рівненського, Поліського, Черемського природних ареалів та Шацького національного парку.
Аннотация к работе
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та обєкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та обєктів, що перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду України належать: природні території та обєкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, памятки природи, заповідні урочища; штучно створені обєкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-памятки садово-паркового мистецтва. Полісся багате на різні природні ресурси з цінними видами флори та фауни, тому створення і утримання обєктів і заповідних території на Поліссі є вкрай потрібною справою.Українським Поліссям називають частину Поліської низовини, яка знаходиться в межах України. Поліська низовина включає частину Білорусі, України, Росії та Польщі. На Українському Поліссі відомі прадолини льодовикового віку, найбільші з яких - Стир-Словечна, яка проходить від центральної чистини Волинської області до пониззя Припяті на території Білорусі і Замглай на Чернігівському Поліссі. Центральне (Житомирське) Полісся знаходиться в межах Українського кристалічного щита. Українське Полісся, займаючи північну і північно-західну частину України, характеризується відповідно дещо нижчими, ніж у середньому по Україні, температурами і дещо вищою кількістю опадів.Рівненський природний заповідник було створено Указом Президента України від 3 квітня 1999 року № 356 на площі 47046,8 га, проте згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2003 року № 1271 заповіднику було передано у постійне користування земельну ділянку площею 42288,7 га. Територія заповідника складається з чотирьох окремих ділянок, які з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник "Білоозерський" (Володимирецький р-н), загальнозоологічний - "Перебродівський" (Дубровицький та Рокитнівський р-ни), ботанічний - "Сира Погоня" (Рокитнівський р-н), гідрологічний - "Сомино" (Сарненський р-н). Болота тут займають близько 20 % площі. У рослинному покриві території заповідника переважають ліси і болота (відповідно 48,3 % та 48,0 %). Евтрофні (низинні) болота займають 10-15 % площ боліт заповідника (решту складають болота проміжної за живленням групи-олігомезотрофні та еумезотрофні).Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників "Озеро Кримне", "Озеро Пісочне", "Озеро Пулемецьке", "Озеро Світязь", які були оголошені у 1974 році, зоологічної памятки природи "Озеро Климівське", гідрологічних памяток природи "Болото Луки", "Болото Мелеване", "Болото Піддовге-Підкругле", що були оголошені у 1975 році. Територія парку включає, переважно, типові для Західного Полісся екосистеми: озерні, лісові, болотні та лучні. За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимер (430,0 га, Острівянське (255,0 га), Пісочне (187,0 га). Сучасний його рослинний покрив відзначається мозаїчністю та різноманітністю: ліси займають 27472,8 га (56,1 % території парку), болота - 1344,3 га (2,7 %), водойми (озера, ставки, канали) - 6932,5 га (14,1 %).Здебільшого води їх поглинаються болотами, інколи вони живлять струмки, які впадають у річки заповідника або губляться в болотах. З часів осушувально-меліоративної кампанії тут збереглися неглибокі канави, якими вода збігає з боліт. У роки війни значні площі лісів були вирубані і спалені, а в 60-ті роки землі заповідника зачепила осушувальна меліорація, що, звичайно, не могло не вплинути на його природні комплекси. У заповіднику представлені як типові для Полісся рослинні угруповання, так і унікальні, які більше не зустрічаються ніде в Україні. З давніх-давен на цій території переважали соснові ліси, які нині займають 77,1 % площі вкритих лісом земель заповідника.Заповідник представляє собою природно-територіальні комплекси, де збереглися малопорушені антропогенною діяльністю суцільні лісові масиви з унікальним мезотрофним (перехідним дуже обводненим) осоково-сфагновим болотом Черемське (місцева назва "Чірмуське"), в межах якого знаходяться озера Черемське та Редичі. Черемський природний заповідник був створений Указом Президента України
План
Зміст
Вступ
1. Природні умови українського Полісся як частини Поліської низовини