Локалізація, типологія, кількість запорозьких зимівників. Місце зимівника в територіально-адміністративному устрої Запорозьких Вольностей. Розвиток ремесла і допоміжних галузей господарства. Формування земельної власності, податкової та митної політики.
Аннотация к работе
Невідємною складовою вивчення історії України виступає проблема становлення господарської системи запорозького суспільства часів Нової Січі. Базовою формою економічної діяльності на території Запорозьких Вольностей в той час був зимівник з домінуючим використанням вільної найманої праці, галузевою спеціалізацією та розвиненими торгівельними відносинами. Предметом дослідження є зимівник як система господарювання, що відігравала помітну роль в соціально-економічному розвитку Запорозьких Вольностей. Мета дослідження полягає у визначенні ролі і місця зимівничої форми господарювання в економічному, соціально-політичному та правовому аспектах існування Запорозьких Вольностей. встановити кількісні показники розташування зимівників в окремих паланках і на всій території Запорозьких Вольностей;В іншій своїй праці - “Досвід статистичного опису Новоросійського краю”, автор детальніше зупинився на загальноекономічних питаннях, розглядаючи зимівник як статистичну одиницю. Загальнонаціональне піднесення, характерне для другого періоду, сприяло появі кількох важливих праць з юридично-правових та соціально-економічних питань історії козацтва, де зимівнику приділялася значна увага. Економічно міцні і незалежні господарі зимівників відігравали все помітнішу роль у внутрішньому житті Запорозьких Вольностей, провокуючи загострення стосунків між паланкою та Січчю. Проаналізувавши описи майна, конфіскованого в зимівниках репресованих російськими військовими командами запорожців, дослідниця зробила ґрунтовні висновки стосовно рівня розвитку окремих галузей зимівничого господарства, окресливши при цьому можливі перспективи його розвитку. Запропонована методика підрахунків кількості і щільності розташування зимівників по окремим паланкам і загалом на території усіх Вольностей дозволила нарахувати приблизно 9 тисяч зимівників та визначити чотири основні їх типи: Куговий - визначався наявністю примітивного житла землянкового чи напівземлянкового типу.Зміна політичної ситуації у Північному Причорноморї протягом XVIII століття значно пожвавила економічні процеси, в яких провідна роль належала найдавнішій господарській інституції запорозького козацтва - зимівнику. Виникнення зимівничої форми господарювання запорожців тісно повязано з появою самого козацтва та викликано сприятливими соціально-економічними умовами, в основі яких лежала колонізація причорноморських просторів. Аналіз джерел та археологічні дослідження дають підстави стверджувати, що зимівники виникли разом з першими ватагами колонізаторів-промисловців. Вони, для забезпечення власної життєдіяльності створювали відповідні осередки бази-коші, або зимівники, які являли собою примітивне житло землянкового типу. Формування зимівничої системи господарювання відбувалося переважно на ринкових засадах, що дало можливість запорожцям створити доволі ефективне господарство не пізніше інших європейських держав.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Зміна політичної ситуації у Північному Причорноморї протягом XVIII століття значно пожвавила економічні процеси, в яких провідна роль належала найдавнішій господарській інституції запорозького козацтва - зимівнику. Виникнення зимівничої форми господарювання запорожців тісно повязано з появою самого козацтва та викликано сприятливими соціально-економічними умовами, в основі яких лежала колонізація причорноморських просторів.
Аналіз джерел та археологічні дослідження дають підстави стверджувати, що зимівники виникли разом з першими ватагами колонізаторів-промисловців. Вони, для забезпечення власної життєдіяльності створювали відповідні осередки бази-коші, або зимівники, які являли собою примітивне житло землянкового типу. За час свого існування козацьке житло швидко розвивалося від архаічної однокамерної напівземлянкової форми - до наземної багатокамерної оселі вельми раціональної у всіх відношеннях конструкції, ставшої основою формування відомого південного типу житла українців.
Зимівник часів Нової Січі відігравав важливу роль в економічній діяльності Запорозьких Вольностей. Він зазнавав складних еволюційних змін, трансформувавшись від примітивного сезонного коша ватаги рибалок чи мисливців до багатопрофільного господарства фермерського чи поміщицького типу. Ці зміни помітно впливали не тільки на розвиток усіх без вийнятку інституцій Запорозьких Вольностей, а й на загальну суспільно-політичну ситуацію в Південній Україні. Формування зимівничої системи господарювання відбувалося переважно на ринкових засадах, що дало можливість запорожцям створити доволі ефективне господарство не пізніше інших європейських держав.
За часів Нової Січі почали створюватися складні спеціалізовані господарства, що сприяло утворенню торгівельного капіталу. Із старшин і так званих ”абшитованних” формувалася запорозька торгівельна буржуазія. Серед заможного козацтва помітно зростала і кількість рядових козаків - майбутнього середнього класу.
Соціальний склад мешканців окремих зимівників слід визнати доволі складним і строкатим, що пояснюється особливостями господарської діяльності, для забезпечення якої залучалися різні категорії населення. У соціальному плані зимівник відзначався суперечливими рисами. З одного боку, в зимівниках формувався середній клас запорозького суспільства, а з іншого - часто вони ставали своєрідними базами гайдамацького руху - опозиційного до політики царату та січової адміністрації.
Запорозькі Вольності періоду Нової Січі виявляли ознаки кризового суспільства. Існуючий архаїчний уклад військової демократії ніяк не відповідав тогочасним реаліям і вимогам подальшого економічного розвитку, який гальмувався відсутністю писаних законів, що мали б регулювати складні поземельні відносини та контролювати систему оподаткування. Функції провідника фіскальної політики поступово переходили від Січі до паланкових центрів, де водночас зосереджувалася виконавча влада і концентрувалася економічна міць Запорозьких Вольностей.
Розуміючи потребу в радикальних реформах запорозька старшина намагалася надати козацькому суспільству подальших перспектив для розвитку шляхом переведеня економіки на інтенсивні форми господарювання з відповідним правовим оформленням нових економічних відносин.
У часи Нової Січі кількість і щільність розташування зимівників в окремих паланках значно зросла. Висока щільність зимівників у найосвоєніших північних паланках призвела до необхідності створювати нові господарські осередки за межами Запорозьких Вольностей, просуваючи колонізацію все далі на південь до моря.
Визначена нами кількість зимівників у своїй масі була неоднорідною і мала низку відмінностей, які дозволили визначити типологію зимівничих господарств, серед яких переважав фермерський тип, орієнтований на скотарсько-землеробську спеціалізацію господарства.
Саме така спеціалізація в досліджуваний період була домінуючою, дещо потіснивши традиційне для Запорожжя рибальство та зробивши значний крок в бік гендлярства і збагачення, що значно прискорило подальшу капіталізацію запорозького товариства. Векселя, боргові розписки, грошові позики, торгівельні угоди, ціни та прибутки, а не військові походи і криваві битви все більше хвилювали значну частину запорожців. Небажання воювати за чужі інтереси і йти до війська викликали стурбованість Коша, який силоміць з погрозами смертної кари проводив мобілізацію серед зимівчан.
Досить важливим слід визнати і військовий аспект значення зимівника. Його, до певної міри, можна розглядати як початкову військову школу для багатьох запорожців, де закладалися основи козацького виховання. Зимівник був не тільки постачальником вояків, коней, провіанту і фуражу, а і військовою одиницею та фортифікаційним осередком, який мав неабияке значення, про що красномовно свідчить операція по захопленню Січі. У мирний час зимівчани активно залучалися до збору розвідданих, проникаючи під виглядом купців далеко вглиб території потенційного супротивника, вони здобували важливу інформацію про плани і наміри, військові приготування та економічний стан супротивника. Під час ведення бойових дій на них покладалися функції провідників, розвідників та звязківців.
Факт існування числених поштових станцій в зимівниках запорожців свідчить про його важливу роль в створенні комунікацій на території Вольностей. Значний відсоток релігійних споруд, які будувалися і утримувалися в зимівниках на кошти їх мешканців, переконує у значному впливі цієї інституції і на ідеологічні засади всього запорозького суспільства.
Вищезазначене спростовує твердження про те, що території Південної України почали освоюватися лише після їх завоювання Росією в кінці XVIII століття. Слід підкреслити, що пізніша російська колонізація мала мілітарний характер і спиралася на систему фортець, освоєння запорожцями цих територій носило самодостатній, природозберігаючий сільськогосподарський напрямок, опираючись на розгалужену мережу зимівників.
На Запорожжі творилася власна оригінальна господарська система, яка була настільки життєспроможною, що уряд Російської імперії не знайшов ніяких інших засобів її пристосування і адаптації до умов абсолютизму, окрім брутального знищення. В основі рішення царату про ліквідацію Вольностей лежали економічні та політичні чинники. Фактично ліквідовувалося не Військо, а прогресивніша економічна модель, на базі якої в зимівниках успішно розвивалися відмінні від імперської соціально-економічні і правові відносини.
Зимівник був не тільки основою господарської діяльності запорожців, а й базою виникнення усіх головних інституцій Запорозького козацтва. Тому, зявившись набагато раніше Січі, зимівники, як основна форма господарювання, набагато її пережили, значною мірою вплинувши на створення загальної економічної моделі господарства Південої України.
Ряд важливих аспектів роботи заслуговують на перспективне спеціальне вивчення. Зокрема, участь зимівчан у становленні і розвитку християнського світогляду, у виникненні чумацького промислу, у формуванні внутрішнього ринку, у гуманітарно-освітніх процесах та національно-визвольних рухах, особливо в гайдамацькому. запорозький зимівник ремесло власність
2. Олійник О.Л. Запорозький зимівник часів Нової Січі (1734-1775). - Запоріжжя: Дике Поле, 2005. - 256 с.
Статті у фахових виданнях
3. Олійник О.Л. Ще раз про причини ліквідації Запорозької Січі // Український історичний журнал. - 1992. - № 2. - С. 33-39.
4. Олійник О.Л. Про локалізацію запорозьких зимівників // Український історичний журнал. - 1992. - № 10-11. - С. 14-25.
5. Олійник О.Л. Запорожці і татари - вороги чи сусіди? // Київська старовина. 1995. - № 1. - С. 72-78.
6. Олійник О.Л. Місце зимівника в територіально-адміністративному устрої Запорозьких Вольностей // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII - XIX століття. - 1996. - Вип. 1. - С. 52-56.
7. Олійник О.Л. Продуктивність зимівничого господарства часів Нової Січі (1734-1775) // Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, 1999. - Т. 5. - С. 72-80.
Статті у наукових виданнях, матеріали, тези
8. Олійник О.Л. До причин ліквідації Запорозької Січі // Тези республіканської науково-практичної конференції “Проблеми історії національно-визвольного руху на Україні в період феодалізму та капіталізму”. К.; Запоріжжя, 1991. - С. 92-94.
9. Олійник О.Л. Про локалізацію козацьких зимівників на території Запорізької області // Тези обласної історико-краєзнавчої конференції. - Запоріжжя, 1991. - С. 17-18.
10. Олійник О.Л. Хутірське козацьке господарство та його вплив на формування психологічного типу запорожця // Питання історії України: Історико-культурні аспекти: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1993. - С. 22-29.
11. Олійник О.Л. Архітектурно-будівельні особливості запорозького зимівника // Тези науково-практичної конференції Українського товариства охорони памяток історії та культури. - К., 1995. - Вип. 3. - С. 17-22.
12. Олійник О.Л. Проблема землеволодіння в Запорозьких Вольностях // Наукові доповіді студентів та аспірантів кафедри історії України Запорізького державного університету: Збірник наукових праць. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1997. - Вип. 2. - С. 15-18.
13. Олійник О.Л. Соціальний склад мешканців зимівників // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Запорозьке козацтво в памятках історії та культури”. - Запоріжжя, 1997. - Т. ІІ. - С. 96-104.
14. Олійник О.Л. Розвідувальна діяльність запорожців за документами Архіву Коша Нової Січі (1734-1775) // Наукові доповіді студентів та аспірантів кафедри історії України Запорізького державного університету: Збірник наукових праць. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1998. - Вип. 4. - С. 18-22.
15. Олійник О.Л. Ефективність управлінських структур Запорозьких Вольностей часів Нової Січі // Тези міжнародної конференції “Влада та культура”. - Запоріжжя, 1999. - Ч. 2. - С. 151-156.
16. Олійник О.Л. Зимівник в колонізаційних процесах Південної України періоду Нової Січі // Запорозька Старовина. - К.; Запоріжжя. - 2002. - Вип. ІІ. - С. 122-130.
17. Олийнык А.Л. Разведывательная деятельность запорожцев по документам архива Новой Сечи // Культурная жизнь Юга России. - Краснодар, 2002. - № 2. - С. 40-43.
18. Олийнык А.Л. Некоторые мировоззренческие особенности в среде запорожцев периода Новой Сечи // Культурная жизнь Юга России. Дикаревские чтения: Итоги фольклорно-этнографических исследований Северного Кавказа за 2002 год. - Краснодар, 2004. - № 3 (9). - С. 49-54.
19. Олійник О.Л. Кількість та типологія запорозьких зимівників за часів Нової Січі // Запорозька Старовина. - Запоріжжя, 2005. - Вип. ІІІ. - С. 64-75.
20. Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко; Відпов. ред. С.Р. Лях. - Вид. 2-е, доп. і перероб. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Премєр, 2006. - 44 статті (1,48 др.арк.).