Дослідження місць розташування козацтва. Поділ українських козаків на реєстрових і січових. Створення Запорозької Січі. Розгляд її устрою, владних повноважень, законодавства і символік. Розгляд звичаїв та системи покарань. Поповнення казни й работоргівля.
Аннотация к работе
На дніпровських великих і малих островах (понад 250, найбільший з них - Велика Хортиця, 12x2,5 км) козаки і споруджували невеликі укріплення - городки, або січі. Найбільш відомі січі на островах: Томаківка (площа близько 380 га), Мала Хортиця (площа 500 га), Базавлук, Велика Хортиця (у спеціальній літературі кількість січей визначається від 5 до 13, але більшість науковців дотримуються позиції Д.Яворницького, який обстоював версії про 8 січей). Під словом "січ" звичайно розуміли постійну столицю, постійний центр усього козацтва, а під словом "кіш" найчастіше розуміли центральний орган управління Запорозької Січі (уряд). На раді раз на рік обиралася старшина: кошовий отаман, якому належала найвища влада в Січі, писар (завідував канцелярією), один або четверо осавулів (порядкували військом), обозний (командував артилерією та обозом), суддя (займався судочинством та звичаєвим правом) та підстаршина, шафар (скарбник січового скарбу), кантаржей (кантарлей) наглядав за вагою і мірами, довбиш (окрім обовязків оповісника, забезпечував збір хліба й підвід з паланок на потребу війська), хорунжий, бунчужний та ін. "Задля уряду над козаками, - пише Антонович, - Стефан Баторій установив, що козаки вибирати можуть собі начальника, якого польський уряд називав "старшим" запорозького війська; самі ж козаки звичайно називали цих старших "гетьманами".