Аналіз ролі Запорізької Січі в у процесі формування українського народу, його архетипів соціальної та політичної поведінки, військового мистецтва. Процедура січового парламентаризму. Аналіз особливостей господарства та економіки Запорізької Січі.
Аннотация к работе
Від 1560-х рр. до 1593 р. існувала Томаківська Січ, яка була змінена Базавлуцькою у 1593-1638 рр. З середини XVII ст. на українських землях функціонували: Мики-тинська (1639-1652 рр.), Чортомлицька (1652-1709 рр.), Камянська (1709-1711, 1730-1734 рр.), Олешківська (1711-1728 рр.), Надпіль-ненська (1734-1775 рр.) та Задунайська (1775-1828 рр.) Січі. На думку Дмитра Яворницького, ці традиції були «очевидно, привнесеними із України в Запорожжя та передавалися із уст в уста і були освячені багатьма віками». Найповажніша роль у зазначенофму контексті відводилася загальнокозацьким січовим Радам, які були не лише найвищим законодавчим та адміністративним органом, але й головною інстанцією, яка розглядала найважливіші політичні (підписання міжнародних угод, відправка чи прийняття послів), військові (ухвалення рішення про похід, визначення кількості підрозділів та ін.) цивільні (розподіл землі, угідь, майна тощо) та кримінальні (важкі злочини та засудження важливих злочинців) справи. Ось що про козацький звичай перевиборності та звітності козацької старшини в Запорозькій Січі сповіщав у 1760 р. кошовий отаман Олексій Білицький: «Після зборів у перший день січня старшини, старики й отамани курінні при розгорнутому великому знамені й бунчуках війшли до церкви перед літургією, за звичаєм нового літа, без голосів загальних, я і зі мною суддя та писар військові подякували товариству й забажали звільнення від посад... І він, кошовий отаман, беручи тростину, почав кланятися на всі сторони і говорив до всього війська, нині кому ми будемо служити, адже перед тим були листи від Мазепи, а тепер від нового гетьмана Скуропацького (Скоропадського.