Поняття та структура грошової системи. Види грошових систем та їх еволюція. Грошові системи монометалевого і біметалевого обігу. Паперово-кредитна система грошей. Становлення та етапи розбудови грошової системи України, проблеми та перспективи розвитку.
Аннотация к работе
Вступ Сучасна грошова система є засобом розподілу кінцевих товарів, тобто речей та послуг як особистого споживання, так і суспільного виготовлення. Ринковий розподіл кінцевої продукції здійснюється автономним грошовим потоком, що циркулює між населенням і виробництвом. Всяка купівля не кінцевої продукції - золота, засобів виробництва, робочої сили, всього, що продається, - є обміном цих товарів на кінцеву продукцію, що стоїть за грішми. Актуальність проблеми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки грошова система країни повинна бути досить розвинутою для ефективного регулювання стабільності національного грошового курсу валюти. Теоретичною і методологічною основою роботи послужили закони і нормативні акти, публікації друковані, періодичні видання, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про заставу», журнал «Фінанси України», «Віче», «Економіка України», «Політика і час». Сутність грошової системи 1.1 Поняття та структура грошової системи Грошова система - це конкретна форма організації грошового обігу, визначена відповідним законодавством країни [5, ст. 48]. Спочатку, в умовах рабовласницького ладу, грошові системи були представлені повноцінними і неповноцінними грошима, а правове забезпечення їх функціонування зводилося до регламентації процесу карбування монет і боротьби проти фальшивомонетників. Коли ж повноцінні гроші виходять з обігу і повністю замінюються паперовими, починає діяти паперова грошова система. Неповноцінні гроші. Однак у кінцевому рахунку це місце зайняли благородні метали - золото й срібло, а з переходом країн до монометалізму повноцінними грошима стало золото [3, ст. Золото, що є загальним еквівалентом, уже в сиву давнину потрапляло в обіг у вигляді монет, тобто певної вагової кількості металу, на якому стояв знак держави або правителя, що засвідчував кількість цього металу і його якість. Це право зводилося до того, що кожний, хто мав у злитку золото чи срібло, а в часи системи золотомонетного стандарту - тільки золото, мав можливість вільно карбувати з нього відповідну кількість монет. У Росії, наприклад, ця плата складала 0,2% від вартості злитка металу. Після жорсткого придушення заколоту цар змушений був відмовитись від мідних рублів і їх було вилучено з обігу по одній копійці за рубель. Це явище першим виявив польський вчений Коперник, а згодом сформулював як закономірність англійський фінансист Грешек і воно ввійшло в економічну науку і практику під назвою «закона Коперника-Грешека» [15, ст.