Дослідження фітосистем річкових басейнів Європи. Характеристика басейну верхів’я р. Західний Буг. Еколого-ценотична структура рослинності заплав. Тенденції рослинності та раритетні види рослин. Оцінка репрезентативності природно-заповідного фонду.
Аннотация к работе
Холодного НАН України у 1990-1995 роках та відповідно до планових тем Державного природознавчого музею НАН України: “Природно-історичні зміни та сучасний стан окремих груп біоти на заході України” (№ державної реєстрації - 0196U003680) у 1996-2000 роках, “Музейний моніторинг таксономічної різноманітності біоти західного регіону України” (№ державної реєстрації - 0101U002539) у 2001-2005 роках та “Музейний моніторинг біотичних систем екологічної мережі заходу України” (№ державної реєстрації - 0106U002481) у 2006 році. Мета роботи - зясувати сучасний стан, динамічні тенденції та созологічну цінність заплавної рослинності басейну верхівя Західного Бугу. проаналізувати напрями змін заплавних фітосистем, побудувати схеми сукцесій рослинності внаслідок дії провідних антропогенних чинників і визначити сучасні тенденції трансформації рослинного покриву регіону; розробити проект локальної екомережі басейну верхівя Західного Бугу на основних засадах розбудови національної та Всеєвропейської екомереж, визначити шляхи екологічного оздоровлення регіону; Розраховано амплітуди екологічних режимів рослинності регіону, досліджено взаємозвязок між режимами екологічних факторів. встановлено розподіл рослинних угруповань за частотою трапляння та сучасними тенденціями трансформації внаслідок дії провідних антропогенних чинників, визначено основні напрями змін заплавної рослинності. здійснено созологічну оцінку заплавних фітосистем, складено списки раритетних рослин і фітоценозів, визначено стан популяцій вразливих видів. уперше виявлено й описано місцезростання Sesleria caerulea (L.) Ard., нового для флори України виду, досліджено стан його популяції та сучасні динамічні тенденції, обґрунтовано внесення виду до нового видання Червоної книги України (ЧКУ).Проаналізовано історію вивчення рослинного покриву басейну Західного Бугу, що охоплює понад 180 років, з виділенням основних періодів досліджень. Перші повідомлення про мохоподібні з території басейну Західного Бугу наведено в працях (Lobarzewski, 1849; Czerkawski, 1878; Krupa, 1885; Lilienfeldowna, 1910; Zmuda, 1911, 1912). У “польський” період (1918-1939 рр.) ботаніко-географічні дослідження в регіоні набули більш комплексного та масштабного характеру (Koczwara, 1925; Krzemieniecki, 1926; Szafer, 1928; Kulczynski, Motyka, 1936; Tymrakiewicz, 1931 та ін.) Слід зазначити, що J.Mandalski (1938) вдруге після S.Trusz (1888) обстежив територію верхівя Західного Бугу та виявив місцезростання низки рідкісних рослин. Після 1945 р. ботанічні дослідження на території басейну Західного Бугу проводили: Є.І.Шишова (1954, 1956, 1972), С.А.Амелін (1963, 1966), А.І.Кузьмичов (1966, 1967, 1971), А.Т.Зеленчук (1982, 1987, 1991), О.О.Кагало (1990, 1991, 1996) та багато інших. У звязку із сучасною стратегією розбудови транскордонного панєвропейського екокоридору в межах долини Західного Бугу вийшли публікації, в яких висвітлено геоекологічний (Kowalczuk, 1996) і екологічний (Bogucki et al., 1996; Гриб, 2002; Вознюк, 2006) стани басейну (долини) річки, ландшафти (Mucha, 1996), інтеграційну модель природоохоронної мережі Єврорегіону Буг (Zinko et al., 1996), загальні характеристики флори та рослинності долини Західного Бугу (“Bug …”, 2002) тощо. аналіз літературних джерел показав, що рослинний покрив басейну верхівя Західного Бугу досліджений лише фрагментарно, причому значна частина даних є застарілими.За природно-географічним поділом (Геренчук та ін., 1964) територія басейну верхівя Західного Бугу лежить здебільшого в межах Малого Полісся. Західний Буг є найбільшою річкою рівнинної частини Львівської області, правою притокою Вісли і належить до басейну Балтійського моря. в межах адміністративної області довжина річки дорівнює 392 км, площа водозбору - 6675 км2 (“Природа Львівської області”, 1972). Максимальна ширина річкових заплав коливається в межах 0,2-2 км.Основу роботи становлять фітоценотичні матеріали (1420 геоботанічних описів), зібрані вподовж 1991-2006 рр. Збір польових даних здійснювали маршрутним та напівстаціонарним методами. еколого-ландшафтну диференціацію рослинного покриву досліджували методом екологічних рядів, основаному на закладці екологічних профілів (Юнатов, 1964). Для започаткування фітомоніторингу та дослідження динаміки рослинності було закладено 4 ключові ділянки в зонах впливу провідних антропогенних чинників. вибір ключових ділянок проводили за існуючими методичними рекомендаціями (Горчаковский, 1984; Куркин, 1993, 1996 та ін.). Геоботанічні описи виконували за загальноприйнятою схемою. участь рослин визначали згідно з модифікованою шкалою (Wilmans, 1993). описи рослинності опрацьовували за методичними вказівками (Миркин, 1985) з використанням пакету програм “Excel”.Розроблено класифікаційну схему заплавної рослинності басейну верхівя Західного Бугу, що охоплює 14 класів, 19 порядків, 33 союзи, 1 підсоюз, 94 асоціації, 11 субасоціацій, 22 варіанти (табл. Порядок розміщення класів у схемі прийнято за “синтаксономією рослинності України” (Соломаха, 1996) з деякими уточ