Поняття терміну "регламент парламенту", історія розвитку та еволюції нормативно-правового регулювання діяльності представницьких органів влади. Аналіз чинного законодавства, напрямки вдосконалення Регламенту Верховної Ради України і його основних функцій.
Аннотация к работе
Це зумовлює набуття Верховною Радою України усіх ознак сучасного парламенту, що означає створення, з урахування світового досвіду та національного менталітету, досконалих політичних та юридичних механізмів реалізації загальних засад демократичного конституційного ладу України, приведення у повну відповідність з ними правового статусу Верховної Ради України. Першочергової уваги потребує процесуальна складова парламентського права, а отже, нагальним є завдання розроблення та прийняття Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”. У звязку з цим перед Верховною Радою України, серед інших, стоїть завдання не лише технічного приведення норм чинного Регламенту у відповідність з Конституцією України, а насамперед проведення ґрунтовного аналізу практики застосування норм Регламенту з часу його прийняття (27 липня 1994 року) донині, закріплення в Законі “Про Регламент Верховної Ради України” позитивного досвіду та досягнень наукової думки і більш уніфікованих підходів до забезпечення законотворчого процесу, внутрішніх і зовнішніх парламентських звязків, узгодженостей та комбінаційних можливостей. Саме тому формування загальних для процесуального парламентського права ідей, принципів, вимог та можливостей, обґрунтування доцільності тих чи інших норм, їх звязку з іншими законодавчими актами сприятиме конструктивному використанню парламентом Закону “Про Регламент Верховної Ради України” і загалом підвищенню ефективності діяльності Верховної Ради України. Метою даного дослідження є визначення поняття “регламент”, завдань, що він виконує, місця Регламенту Верховної Ради України та законодавства про нього в системі права; виокремлення Регламенту як нормативного процесуального акта; приведення чинних правил парламентської процедури у відповідність з відповідними нормативно-правовими актами (узгодження норм Регламенту Верховної Ради України з положеннями Конституції України, законів України з питань регулювання діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів тощо); забезпечення взаємозвязку Регламенту та чинного законодавства в рамках формування цілісного, системного блоку законодавчих актів парламентського права як підгалузі конституційного права; розроблення проекту Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” на основі аналізу десятирічної практики застосування норм чинного Регламенту з використанням досвіду парламентського права зарубіжних країн та застосуванням параметрів нормативної моделі юридичної процедури при формулюванні регламентних норм.Розділ 1 “Регламент Верховної Ради України в системі законодавства про організацію і діяльність Верховної Ради України” містить три підрозділи. З огляду на те, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції), дисертант наголошує на життєвій необхідності становлення парламентського права - особливої галузі конституційного права як системи конституційно-правових норм, що регулюють статус парламенту, його внутрішні й зовнішні відносини. В результаті дослідження теоретичних засад процесуального права та практичного досвіду зарубіжних країн, дисертант дійшов висновку, що і в більшості парламентів зарубіжних країн, і в Україні, чинний регламент парламенту частково виконує роль процесуального нормативного акта, є складовою системи законодавства, що містить цілу низку нормативно-правових актів, до яких входять норми і матеріального, і процесуального права, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі діяльності парламенту. У підрозділі 1.3 “Порівняння законодавства про Регламент Верховної Ради України та законодавства про організацію і діяльність Верховної Ради України”, здійснивши порівняльний аналіз нормативних актів, що регламентують організацію і діяльність Верховної Ради України, автор доходить висновку, що деякі їх положення не приведено у відповідність з вимогами Конституції України, а також констатує наявність колізії між окремими нормами. З метою забезпечення ефективного функціонування Верховної Ради України дисертант вважає за необхідне прийняття низки законів України, зокрема “Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України”, “Про закони та законодавчу діяльність”, “Про парламентський контроль в Україні”, але першочерговим є ухвалення Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”, в якому слід врахувати положення, які на даний час регулюються підзаконними актами, або взагалі неврегульовані.У результаті дослідження сформульовано низку висновків і пропозицій з питань формування парламентського права, парламентського процесуального права, запропоновано новий підхід до формулювання норм регламенту парламенту, і на цій основі, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду парламентаризму, підготовлено проект Закону “Про Регламент Верховної Ради України”. На основі здійсненого в дисертаційному дослідженні аналізу теоретичних засад процесуального права, наявного національного та зарубіжного практичного досвіду правового регулювання діяльності па