Дослідження правових проблем законодавчого забезпечення проведення рекультивації земель в Україні та визначення основних правових прогалини, які існують у сфері цих правовідносин. Шляхи вдосконалення земельно-рекультиваціних правовідносин в Україні.
Аннотация к работе
Ключевые слова: рекультивация земель, нормативно-правовые акты, деградированные земли, загрязненные земли, поврежденные земли. Key words: land reclamation, law acts, degraded land, contaminated land, damaged land. Земельний кодекс передбачав проведення рекультивації в залежності від утвердження нових форм власності на землю та від нової структури поділу земель на категорії за своїм цільовим призначенням. Такий етап земельних відносин в Україні був задекларований у пункті 1 постанови в якій зазначалося, що вся земля в Українській РСР оголошувалась обєктом земельної реформи, яка визначалась як складова економічної реформи і була спрямована на вирішення таких завдань: перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання й охорони земель [2]. Упродовж цього періоду була прийнята низка нормативно-правових актів, зокрема наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель» від 24 вересня 1993 року [5], Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року [6] (далі КУПН), Постанову КМ України «Про затвердження положення про порядок надання гірничих відводів» від 27 січня 1995 року [7], Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 липня 1995 року [8], Постанову Верховної Ради України «Про Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року» від 17 жовтня 1995 року [9] та Постанову КМ України «Деякі питання поводження з радіоактивними відходами» від 29 квітня 1996 року [10], в яких містяться норми суто декларативного характеру про обовязковість у подальшому проведенні рекультивації на землях України без встановлення організаційно-правового забезпечення проведення такого комплексу відновлювальних робіт.