Заходи щодо усунення існуючих прогалин у законодавстві України та підвищення рівня профілактики діяльності установ виконання покарань із запобігання катувань та іншого нелюдського поводження із засудженими. Вимоги до персоналу і його відповідальність.
Аннотация к работе
Розглядається як одна з обставин, що негативно впливає на стан правопорядку в Державній кримінально-виконавчій службі України, вчинення правопорушень і злочинів з боку персоналу органів і установ виконання покарань, зясовується відповідність вітчизняної практики виконання покарань вимогам міжнародних правових актів. Зокрема, у доповідях Європейського Комітету із запобігання тортурам (ЄКЗТ) піддано серйозній критиці багато аспектів кримінально-виконавчої діяльності, у них, зокрема, говориться що «...погані умови тримання увязнених в місцях позбавлення волі, особливо в СІЗО, переповненість місць увязнення, безліч інших недоліків, які стосуються харчування увязнених, медичного обслуговування, поводження з ними персоналу установ виконання покарань...» [2, с. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарань [4] та інших міжнародно-правових актах вживається термін «катування», «жорстоке поводження» (як мету запобігання цим явищам), то у чинному законодавстві України йдеться про «тортури» (ст. 1 Конвенції проти катувань зазначено, що «для цілей Конвенції термін «катування»означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисно завдаються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа, чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого характеру, коли такий біль або страждання спричиняються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурюванням, чи з їх відома, чи з їх мовчазної згоди. 127 КК «Катування», а саме: протиправним це суспільно небезпечне діяння визнається за чинним законодавством України тільки при наявності спеціальної мети (з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що су перечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання; або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєніним або іншою особою, чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб) [9].Для усунення існуючих прогалин у чинному законодавстві України та підвищення рівня профілактики діяльності УВП із запобігання катувань та іншого нелюдського поводження із засудженими слід вжити таких заходів: Привести у відповідність з вимогами ст. 127 КК України, в яких викласти положення правових норм у відповідності з назвою Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. На рівні Конституційного Суду України дати офіційне тлумачення терміну «катування», що використовується в Конвенції проти катувань, та розяснити, чи вправі притягати до юридичної відповідальності осіб з числа персоналу органів і УВП у випадках навмисної бездіяльності, спрямованої на завдання страждань, болю тощо засудженому. 50 КК дати так зване аутентичне тлумачення тих термінів, що становить зміст катування та іншого нелюдського поводження із засудженими, або доповнити їх відповідними частинами, в яких зазначити, що зміст цих термінів визначений у Конвенції проти тортур та інших міжнародно-правових актах з означених питань, згоду на які дала Верховна Рада України.
Вывод
Для усунення існуючих прогалин у чинному законодавстві України та підвищення рівня профілактики діяльності УВП із запобігання катувань та іншого нелюдського поводження із засудженими слід вжити таких заходів: Привести у відповідність з вимогами ст. 1 Конвенції проти катувань термінологічний апарат нормативно-правових актів, повязаних з діяльністю держави, спрямованої на протидію зазначеним суспільно небезпечним діянням. Зокрема, необхідно внести зміни у ст. КВК, ст. 50 та ст. 127 КК України, в яких викласти положення правових норм у відповідності з назвою Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Це обумовлено правовою природою міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною.
На рівні Конституційного Суду України дати офіційне тлумачення терміну «катування», що використовується в Конвенції проти катувань, та розяснити, чи вправі притягати до юридичної відповідальності осіб з числа персоналу органів і УВП у випадках навмисної бездіяльності, спрямованої на завдання страждань, болю тощо засудженому. Необхідність цього полягає у тому, щоб діяльність правоохоронних органів держави носила законний характер і була обєктивно внормованою та вмотивованою.
У примітці до ст. 1 КВК та ст. 50 КК дати так зване аутентичне тлумачення тих термінів, що становить зміст катування та іншого нелюдського поводження із засудженими, або доповнити їх відповідними частинами, в яких зазначити, що зміст цих термінів визначений у Конвенції проти тортур та інших міжнародно-правових актах з означених питань, згоду на які дала Верховна Рада України.
Викласти у новій редакції ст. 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», привівши її термінологію до вимог Конвенції проти катувань та КК і КВК України та доповнивши її ч. 4 такого змісту: «У разі притягнення посадової особи органу чи УВП до відповідальності за вчинення дій, зазначених у частинах 1-3 цієї статті, вона відстороняється від посади уповноваженою на це законом особою на час проведення розслідування, досудового слідства або до винесення вироку суду, допоки це рішення не вступить у законну силу».
Главу 4 КВК України доповнити ст. 25-1 «Міжнародний контроль за кримінально-виконавчої діяльністю в Україні», виклавши її таким чином: а) контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань України може здійснюватися незалежними міжнародними органами на підставі міжнародно-правових актів, згоду на які дала Верховна Рада України;
б) жоден державний орган або посадова особа не може призначати, застосовувати, дозволяти або допускати будь-яку санкцію стосовно будь-якої особи або міжнародного органу з недопущення його члена до будь-якої інформації, і жодна така особа чи організація не можуть бути будь-яким іншим чином обмежені;
в) міжнародні організації, що здійснюють контроль за діяльністю органів і УВП, зобовязані подавати відкриту письмову доповідь про результати проведеного моніторингу Уряду України та Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини».
Така вимога і підстави зазначені у ст.ст. 15-16 Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань, який ратифікований Україною 21 липня 2006 р.
Ч. 1 ст. 104 КВК «Оперативно-розшукова діяльність в колоніях»доповнити реченням такого змісту: «Крім того, ОРД здійснюється з метою запобігання катуванням та іншим нелюдським поводженням із засудженими». Аналогічні зміни внести у п. 1 Настанови про організацію ОРД в органах і установах виконання покарань, затвердженої відповідним наказом ДДУПВП.
Загальні положення Настанови про організацію ОРД в органах та УВП доповнити реченням такого змісту: «Реалізуючи вимоги ст. 8 Закону України «Про оперативну-розшукову діяльність», оперативні підрозділи не вправі застосовувати до засудженим заходи, повязані з катуваннями та іншими нелюдськими поводженнями і покараннями. Ці ж вимоги стосуються і діяльності, повязаної з вербуванням штатних і позаштатних працівників, встановлюючи конфіденційне співробітництво з такими особами лише на засадах добровільності».
Список литературы
1. Див.: Предупреждение пыток в Украине: доклады Комитета по предупреждению пыток Совета Европы по итогам визитов в Украину делегации Комитета в 1998, 1999 и 2000 гг. и ответы Правительства Украины на эти доклады. - [2-е изд., исправ. и допл.] - Донецк: Донецкий Мемориал, 2003. - 252 с.
2. Кримінальні покарання в Україні. - Донецьк: Донецький Меморіал, 2007. - 36 с.
3. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3-х кн. / А.П Закалюк. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 424 с.
4. Див: Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. - С. 9-12; 13-23; 45-52.
5. Коржанський М.Й. Уголовное право Украины. Частина Загальна: курс лекцій / М.Й. Коржанський - К.: Наукова думка; Українська видавнича група, 1996. - 336 с.
6. Курс уголовного права. Общая часть: учебник для вузов / под. ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. - М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. - Т. 1. - 592 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - [3-тє вид., переробл. та доповн.] - К.: Атіка, 2005. - 1064 с.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / відп. ред. С.С. Яценко. - [4-те вид., переробл. та доповн.] - К.: А.С.К., 2006. - 848 с.
9. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності: Закон України від 15 квітня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 24. - Ст. 236.
10. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. - Ст. 540.
11. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. - К.: Українська енциклопедія, 1998. - Т. 1: А-Г. - 672 с.
12. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження: монографія / А.В. Савченко. - К.: КНГ, 2007. - 596 с.
13. Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання // зб. Поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної практики. - 2006. - № 33. - С. 20-25.
14. Плужнік О.І. Кримінальна відповідальність за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою: авто-реф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право». - К., 2003. - 19 с.
15. Кримінально-виконавчий кодекс України: науково-практичний коментар / А. X. Степанюк, І.С. Яковець; за заг. ред А.X. Степанюка. - X.: ТОВ «Одіссей», 2005. - 560 с.
16. Кримінально-виконавче право України: підручник / за ред. А.X. Степанюка. - X.: Право, 2006. - 256 с.