Захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України - Автореферат

З часу набуття Україною незалежності активно почала досліджуватися проблема правового статусу особи у кримінальному процесі, захисту її прав і законних інтересів. У звязку з цим 23 грудня 1993 року був прийнятий Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (далі - Закон), норми якого почали діяти лише з моменту доповнення КПК України положеннями вказаного Закону 2001 року. Аналіз норм чинного КПК України та проекту КПК України свідчить, що в них враховані не всі цінні, напрацьовані міжнародним співтовариством та світовою практикою положення щодо захисту свідків та потерпілих. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004; Плану заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 110-р.; Розпорядження МВС України від 24 квітня 2005 року № 353 "Про організацію виконання Плану заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 роки"; Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006; Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 410; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року № 116-р; Програми реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 28 жовтня 2007 року № 411. Емпіричну основу дослідження становлять відомості МВС України про зареєстровані злочини та осіб, які потерпіли від злочинів; анкетування слідчих органів внутрішніх справ та курсантів Київського національного університету внутрішніх справ з питань захисту свідків та потерпілих у кримінальному процесі України (1197 осіб та 759 осіб відповідно); матеріали кримінальних справ (153 кримінальні справи); матеріали юридичної практики органів прокуратури, суду, Міністерства внутрішніх справ, які знайшли своє відображення в оглядах, бюлетенях передового досвіду та в інформаційних листах; накази, вказівки та інструкції МВС України; постанови Пленуму Верховного Суду України.Розділ 1 "Історія кримінально-процесуального законодавства про свідків та потерпілих" складається з двох підрозділів, які присвячені дослідженню законодавства, що регулює участь свідків та потерпілих у кримінальному судочинстві з часів русько-візантійських договорів до сьогодення. У підрозділі 1.1 "Історія кримінально-процесуального законодавства про свідків" доводиться, що кримінально-процесуальне законодавство про свідків розвивалося разом з самим кримінально-процесуальним законом й обумовлювалося історичною формою кримінального процесу. СКС 1864 року до участі у справі як потерпілого допускав більше коло осіб порівняно з чинним КПК України, наділяв його правами, рівними правам обвинуваченого. Розділ 2 "Законодавство про захист свідків та потерпілих" складається з двох підрозділів, які присвячені аналізу положень міжнародно-правових документів та вітчизняного законодавства про захист свідків та потерпілих. "Забезпечення безпеки свідків та потерпілих у кримінальному процесі України" складається з двох підрозділів та присвячений розгляду понять "безпека" та "захист"; визначенню кола осіб, які мають право на забезпечення безпеки; конкретних заходів забезпечення безпеки свідків та потерпілих та практики їх застосування в Україні.Законодавство України щодо захисту свідків та потерпілих потребує приведення у відповідність до визнаних міжнародних стандартів, оскільки прийняті в Україні нормативно-правові акти (укази, програми, положення, концепції) містять лише загальні, декларативні положення щодо імплементації норм міжнародних актів у національне законодавство, а реальні дії у цій сфері не здійснені. Удосконалення законодавчого забезпечення передбачених заходів захисту може здійснюватися шляхом: § прийняття єдиного, самостійного закону про захист будь-якого учасника кримінального судочинства, в якому відобразити напрацьовані положення щодо застосування заходів захисту; Уточнити назву Закону "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" та викласти у такій редакції: "Про державний захист осіб, які беруть участь у

Основний зміст